Page 147 - Дисертаця Венгринюк

147

Рисунок 4.10 – Залежність тріщиностійкості сталі 17Г1С у вихідному стані
від концентрації водню: точки – експериментальні дані, крива – графік

функції (4.49)

На основі аналізу графіку (рис. 4.10), а також значень середніх

абсолютної та відносної похибок було зроблено висновок про хороше

узгодження моделі із експериментальними даними.

Проте лінійні моделі погано описують зміну тріщиностійкості за

наводнювання експлуатованих сталей.

Знову використавши вирази для знаходження коефіцієнтів функції (4.49)

виразами (4.44-4.48) отримали закономірності втрати тріщиностійкості сталі

за наводнювання для 38 і 36 років експлуатації, відповідно:

( ) = −6,62 ∙ + 68,76; (4.52)
0
( ) = −26,34 ∙ + 80,88. (4.53)
0
Результати порівняння прогнозованих даних відповідно до (4.52) та

(4.53) з експериментальними для сталі 17Г1С після 38 років експлуатації та

іншої сталі 17Г1С після 36 років експлуатації, наведено на рисунках 4.11 та

4.12, відповідно.