Page 136 - Стасишин Дисертація

136

Полірування титану абразивними стрічками дозволяє отримувати поверхні з

невеликим негативним значенням коефіцієнту асиметрії, що властиве для більшості

традиційних технологічних поверхонь, які характеризуються низькими вершинами і

глибокими западинами. Ексцес полірованої поверхні є менший, ніж для поверхні

Гауса (табл. 3.2). Це пояснюється тим, що полірування проводили по шліфованих

поверхнях, де високі гострі виступи в процесі полірування зрізалися, після чого

поверхня характеризується відносно глибокими вузькими впадинами і низькими

широкими вершинами.

Таблиця 3.2 - Параметри шорсткості поверхонь після різних

технологічних процесів

Параметри шорсткості поверхні, мкм
Обробка tp
Ra R max Sm S

Шліфування 0,387 1,592 2,59 1,73 0,52

Азотування 0,239 1,428 2,68 1,67 0,51

Борування 0,195 1,356 3,98 2,11 0,59

Дані табл. 3.2 свідчать, що термодифузійне насичення титану чи то азотом, чи

то бором позитивно впливає на шорсткість поверхні, порівняно зі шліфуванням.

Найменший параметр шорсткості Ra фіксували на азотованій поверхні. Це пов’язано

з тим, що під час азотування ріст нітридної плівки починається в тих місцях, де є

більша кількість дефектів кристалічної ґратки. В нашому випадку під час

шліфування абразивні частинки проорюють поверхню, тим самим руйнують

поверхневі атомні шари матеріалу. Атоми проникнення азоту на початковій стадії

ХТО будуть заповнювати недобудовані кристалічні ґратки, а отже нітридна плівка

буде наростати на западинах тих борозен, покращуючи висотні параметри

шорсткості обробленої поверхні. Щодо крокових параметрів, то після азотування