Page 134 - Стасишин Дисертація

134

Шляхом полірування поверхню досліджуваних зразків доводилли до

дзеркального стану з поодинокими мікроподряпинами. Після азотування топографія

поверхні з дзеркальною текстурою перетворюється у текстуру, яка відтворює межі

зерен, і то більше, що вища температура процесу. Це підвереджує рентгенівський

мікроаналіз зразків після азотування, фіксуючи підвищену концентрацію азоту на

межах зерен титану, що дає змогу стверджувати, що саме межі зерен слугують

новими центрами зародження нітридних плівок.

Аналізували шорсткість поверхні до та після ХТО за відтвореними рельєфами,

які отримували в результаті обробки інтерферограм.

Мікрорельєф поверхні після полірування є практично субмікроскопічним,

який відповідає 11 класу чистоти поверхні. Після азотування висотні параметри

шорсткості збільшуються приблизно в 2,5…2,7 рази, крокові параметри практично

не змінюються. Це пов’язано з тим, що після термодифузійного насичення азотом на

поверхні формується новий мікрорельєф, де новими вершинами виступають

нітридні фази Ti 2N, які утворились межами зерен. З підвищенням температури

азотування до 900⁰С висотні параметри збільшуються у 8,5…10,0 разів, а крокові

зменшуються вдвічі, що обумовлено утворенням додаткових вершин профілю

поверхні за рахунок формування нітридної фази TiN, про що говорять опорні криві

(рис. 3.38).

Стандартні характеристики шорсткості поверхні (Sa, St та інші) не завжди є

визначальними факторами під час експлуатації. Тому на практиці використовують

додаткові характеристики шорсткості поверхні, а саме асиметрію (Ssk) та ексцес

(Sku) висотного розподілу профілю поверхні, що дають загальне уявлення про

поверхню, форми її вершин та западин.