Page 132 - Дисертація_Сободош_Наталія_Йосипівна

132

Рисунок 4.2 − Різниця між стаціонарним потенціалом зразка алюмінієвого

сплаву та його потенціалом після репасивації в розчині: неінгібованому (1) та

за додавання 1 г/л: 2 – натрію альгінату, 3 – цинку ацетату, 4 – натрій

альгінат+цинк ацетат (1:1).

Оцінку ефективності інгібіторів на стадії репасивації сплаву

здійснювали за значенням струму поляризації. Для цього на зразок накладали

зовнішній потенціал, який відповідав потенціалу його вільної корозії та

фіксували зміну струму поляризації в часі.

Механічна активація спричиняє руйнування захисного оксидного шару

на поверхні металу, що зумовлює інтенсивне зростання густини струму корозії

(рис. 4.3). Так, у всіх досліджуваних розчинах густина струму корозії поверхні

алюмінієвого сплаву зростала на чотири порядки. Після припинення дії

механічного чинника, пасивна плівка поступово відновлюється, що

супроводжується зниженням густини струму корозії. Виявили (рис. 4.3), що

густина струму поляризації зразка алюмінієвого сплаву в неінгібованому

розчині в межах першої хвилини після активування зменшується на порядок

внаслідок відновлення на його поверхні оксидної плівки, але все ще

2
-3
залишається досить високою на рівні 3,12 10 мA/cм . В інгібованих розчинах
.