Page 131 - Дисертація_Сободош_Наталія_Йосипівна

131

випробування потенціал неактивованого алюмінієвого сплаву знаходився в

діапазоні – 573…–580 мВ. У момент активації потенціал різко знижувався

приблизно на 1300–1400 мВ, що пов’язано з руйнуванням захисного

оксидного шару на поверхні металу. Після цього спостерігається поступове

зростання потенціалу, що свідчить про початок репасивації та формування

нової захисної плівки.

Однак репасивація поверхні алюмінієвого сплаву після механічної

активації відбувається з різною швидкістю на різних часових ділянках.

Електродний потенціал не відновлюється відразу до початкового рівня.

Найбільше зростання значення потенціалу спостерігається в перші секунди

після гільйотинування, після чого швидкість його відновлення поступово

знижується. Встановили, що повернення потенціалу до стаціонарного

значення у всіх досліджуваних середовищах відбувається приблизно через

1500 с, тоді як на початковій часовій ділянці (до 200 с) відбувається найбільш

інтенсивна зміна електрохімічних параметрів. Таким чином, вплив інгібіторів

корозії на часові залежності потенціалу сплаву проявляється у збільшенні або
зменшенні різниці ΔE між стаціонарним потенціалом металу та його

значенням після певного часу репасивації (рис. 4.2). Якщо інгібітор сприяє
швидшому поверненню потенціалу до початкових значень після припинення

механічної дії, його можна вважати перспективним для захисту алюмінієвого
сплаву в умовах корозійно-механічного руйнування. Результати досліджень

свідчать, що в інтервалі 200 с найменше значення ΔE спостерігалося у

середовищах, інгібованих ацетатом цинку (ΔE = 146 мВ) та композицією на

основі ацетату цинку та натрію альгінату (ΔE = 177 мВ). Натомість у

хлоридному розчині та за додавання лише натрію альгінату значення ΔE

досягали 236 та 246 мВ, відповідно, що свідчить про їх нижчу ефективність на

початковій стадії відновлення захисної плівки.