Page 129 - Дисертація_Сободош_Наталія_Йосипівна
P. 129

129


                                                          РОЗДІЛ 4



                   ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАХИСНОЇ ДІЇ ІНГІБУВАЛЬНОЇ КОМПОЗИЦІЇ НА

                          ОСНОВІ НАТРІЮ АЛЬГІНАТУ ТА ЦИНКУ АЦЕТАТУ НА

                        МЕХАНІЧНО АКТИВОВАНІЙ ПОВЕРХНІ АЛЮМІНІЄВОГО

                                                           СПЛАВУ



                         Досліджено захисну ефективність екологічно безпечної композиції на

                  основі  натрію  альгінату  та  цинку  ацетату  на  стадії  репасивації  механічно

                  активованої поверхні алюмінієвого сплаву Д16Т [240].

                         Відомо, що механічне пошкодження (подряпини, деформації, стирання)

                  алюмінієвого сплаву руйнує природну захисну оксидну плівку . На механічно

                  активованій  ділянці  одночасно  відбуваються  два  процеси:  самовільна

                  репасивація  (відновлення  оксиду  за  рахунок  кисню)  та  інтенсивне  анодне

                  розчинення металу. Тому інгібітор повинен діяти надзвичайно швидко, щоб


                  встигнути  адсорбуватися на  оголеній  ділянці раніше,  ніж почнеться  значна
                  корозія  або  пітінгоутворення.  Для  ефективного  захисту  інгібітори  мають


                  утворювати стійку плівку саме на стадії репасивації. Наприклад, рамноліпідні
                  біокомплекси  демонструють  здатність  гальмувати  корозію  алюмінієвого


                  сплаву на таких активованих ділянках у середовищах, що імітують кислі дощі
                  [78]. Однак інгібітор повинен ефективно блокувати не лише анодні ділянки


                  чистого  алюмінію,  а  й  катодні  включення,  щоб  запобігти  локальному

                  розчиненню навколо них. Тому для захисту механічно активованої поверхні

                  часто  недостатньо  одного  компонента,  а  використання  композицій

                  (наприклад, полісахарид + неорганічна сіль) дозволяє вирішити цю проблему

                  [130]. Поки полісахарид формує захисну плівку, іони солей можуть швидше

                  проникати до мікродефектів та осаджуватися там у вигляді важкорозчинних

                  сполук.

                         В цьому випадку необхідно забезпечити високу швидкість формування

                  та міцності адсорбції інгібіторної плівки, яка б витримувала умови постійної
   124   125   126   127   128   129   130   131   132   133   134