Page 139 - Thesis_Oprysk_Volodymyr

134

2+
0
0
потенціалів пар Pd /Pd та Ni /Ni , унаслідок чого формується структура з Pd-
2+
збагаченим ядром і Ni-збагаченою оболонкою (узгоджується з даними розділу 1.5).
Приклад спектру XPS для зразка Ni 95Pd 5 подано на рисунку 5.3. Положення піків та

ступені окиснення елементів добре узгоджуються з літературними

даними [204, 205].

Характер піків Fe та Cr, і співвідношення їх інтенсивностей вказують на

контамінаційне походження цих елементів, ймовірно, від реакційного обладнання

(магнітної мішалки, шпателя, тощо), а також на можливі мікродомішки Fe у

вихідних солях нікелю. Сумарний поверхневий вміст Fe і Cr у всіх зразках не є

суттєвим, і є нижчим за поріг детектування при рентгенівській порошковій

дифракції (~1-3% для кристалічних фаз), а самі ці елементи присутні у вигляді

аморфних оксигідроксидів у тонкому поверхневому шарі товщиною не більше

кількох нанометрів. Це пояснює відсутність відповідних рефлексів Fe- і Cr-вмісних

фаз на дифрактограмах (розділ 5.1) та одночасне виявлення цих елементів методом

XPS, чутливість якого до поверхневих домішок є на 1-2 порядки вищою. Отже,

виявлені сліди Fe і Cr не входять до структури нанопорошків і не впливають на їхні

фазові склади та параметри ґратки.

5.4. Електрохімічні характеристики нанопорошків та матеріалів на їх основі

5.4.1. Гальваностатичне електрохімічне гідрування нанопорошків Ni–Pd

Характеристики гальваностатичного заряду-розряду електродів з

нанопорошку Ni–Pd, при густині струму 100 мА∙год/г, демонструють чіткий,

залежний від складу профіль електрохімічної активації, стабільності та розрядної

ємності (рис. 5.4). Всі зразки демонструють характерну початкову фазу активації,
досягаючи пікової ємності розряду протягом перших 2-3 циклів, що пояснюється

поступовим проникненням електроліту та поверхневою активацією нанопорошків.