Page 135 - Thesis_Oprysk_Volodymyr

130

Обидва метали кристалізуються у кубічній сингонії (гранецентрована ґратка,

ПГ Fm-3m, СТ Cu). Період ґратки для нанопорошку чистого Ni (a = 3,5232 Å)

відповідає значенням для його звичної структури, тоді як Ni 99Pd 1 вже утворює

твердий розчин заміщення. Незначне розширення кристалічної елементарної

комірки (a = 3,5250 Å) узгоджується із законом Веґарда, оскільки атомний радіус

Pd більший за радіус Ni. За підвищених концентрацій Pd спостерігається фазове

розділення на Ni та Pd. Поступове розширення кристалічної ґратки Ni (3,530-3,539

Å) підтверджує збереження часткового розчинення Pd навіть за умов утворення

двох фаз. Перехід від однофазного твердого розчину (x ≤ 1 ат.%) до двофазної

суміші (x ≥ 5 ат.%) вказує на те, що розчинність Pd у твердому стані в

нанокристалічному Ni за умов синтезу обмежена приблизно 1-5 ат.%, що

узгоджується з бінарною фазовою діаграмою Ni-Pd [202].

5.2. Морфологія нанопорошків Ni–Pd

Морфологію хімічно відновлених нанопорошків Ni та потрійних композицій

Ni 100-xPd x (x = 1, 5, 10 ат.%) досліджено методом скануючої електронної мікроскопії

(рис. 5.2). На всіх мікрофотографіях зафіксовано схожий характер агрегації:

первинні наночастинки об’єднані у тривимірні розгалужені кластери

ланцюжкового («намистоподібного») типу, що є характерною ознакою порошків,

одержаних відновленням у рідкій фазі за участю гідразину в умовах низької

стабілізації поверхні. Така мережева архітектура формується внаслідок

магнітодипольної взаємодії феромагнітних зародків Ni під час нуклеації та

подальшої орієнтованої коалесценції. На поверхні спостерігається певна

текстурованість, яка свідчить про незначне поверхневе окиснення, що також

підтверджено результатами РФС. Відмічається помірна агрегація частинок,
імовірно зумовлена магнітними взаємодіями.

Для нелегованого Ni (рис. 5.2а) спостерігається відносно широкий розподіл
частинок з переважним розміром у діапазоні ~50-150 нм; кластери щільні, з

вираженими перешийками між сусідніми частинками.