Page 143 - Thesis_Oprysk_Volodymyr

138

Аналіз низькочастотної області діаграм Найквіста для синтезованих

нанопорошків (рис. 5.5) свідчить про відхилення кута дифузійно-контрольованого

імпедансу від теоретичного значення 45°, досягаючи величин у діапазоні 60-65°.

Дана відмінність є прямим наслідком переходу від моделі класичної

напівнескінченної дифузії до механізму скінченної (обмеженої) дифузії в

ізольованих об’ємах. Такипй перехід зумовлений геометричною та енергетичною

неоднорідністю поверхні: розподілом наночастинок за розміром, розгалуженою

агрегатною структурою та неоднорідною доступністю електроліту в порах

агломератів. Такий характер дифузійної гілки узгоджується з морфологічними

особливостями нанопорошків, виявленими методом СЕМ (розділ 5.2), і свідчить

про істотну роль розвиненої поверхневої архітектури в забезпеченні швидкого

транспорту водню в об’єм частинок.

Загалом, отримані результати ЕІС демонструють, що легування нікелю

паладієм систематично зменшує опір перенесення заряду, послаблює внесок

поверхневої пасивації (зникнення другого півкола) і не погіршує дифузійних

характеристик.

5.4.3. Гальваностатичне електрохімічне гідрування композитів ІМС-

нанододаток

Беручи до уваги власну електрохімічну активність нанопорошків, а також з

урахуванням покращеної кінетики перенесення заряду, виявленої методом ЕІС,

було проведено окрему серію експериментів, у якій нанопорошки (Ni 95Pd 5)

використано як функціональний нанододаток до гідридотвірного сплаву. Як

модельний ІМС обрано La 2MgNi 9 – типового представника високопродуктивних

гідридотвірних матеріалів стехіометрії AB 3. Для перевірки впливу хімічної природи
нанододатку до серії включено також додатково синтезований Ni 70Fe 30 та

комбіновані композити з карбонільним нікелем; останній використано як
електрохімічно інертну провідну зв’язку. Доцільність такого підходу зумовлена

очікуваним синергетичним ефектом між гідридотвірною матрицею ІМС та

каталітично активною/провідною наноскладовою, який має проявитись у