Page 74 - ДисМокрий21

74

п’єзоелектрик, можна змінювати положення дзеркала інтерферометра. Така

схема вимагає використання оберненого зв’язку для забезпечення стабільного

значення різниці ходу. Ознакою стабільності різниці ходу інтерферометра є

стабільність інтенсивності інтерференційної картини, як це випливає з виразу

(1.25).

Ще одне вирішення цієї проблеми полягає у сумуванні сигналу з двох

фотоприймачів, на які подається сигнал зсунутий на чверть хвилі [150, 177–

182]. Схема інтерферометра, в якому реалізується цей принцип, показана на

рис. 1.20. В даній схемі використовується поляризаційна призма, що ділить

промінь на два з лінійною ортогональною поляризацією. Крім того, як показано

на рисунку, промені проходять через дві двозаломлюючі пластинки, які вносять

різницю фаз відповідно λ/4 і λ/8 між звичайним і незвичайним променями і

головні осі яких відповідають поляризації світла, яке виходить з поляризаційної

призми. Таким чином, промені, які інтерферують на фотоприймачі 1 і
фотоприймачі 2, мають різну різницю фаз. Якщо на фотоприймачі 1

спостерігається різниця фаз між променями φ, то на фотоприймачі 2 різниця
фаз буде становити φ + π/2. Сумарний сигнал з цих фотоприймачів не буде

залежати від робочої точки інтерферометра. Вираз для зміни інтенсивності
світла на кожному фотоприймачі має вигляд [150]:

 I  Ck sin k (z - ) z
1 m s ; (1.29)
 I  Ck cosk (z - z )
2 m s ,

де С − деяка константа. Якщо додати квадрати інтенсивностей, то отримаємо:

2
2
 I   I  (Ck )  2 . (1.30)
1
2

Таким чином, з виразу (1.30) видно, що сума квадратів зміни

інтенсивностей двох сигналів, пропорційна величині δ і не залежить від поло-