Page 199 - ДисМокрий21

199

вибирати оптимальне співвідношення між точністю вимірювань та роздільною

здатністю.

Таким чином, завдяки запропонованому підходу, є можливість вибирати

оптимальний крок вимірювань для конкретного об’єкту контролю. Ділянка

зразка, в якій є великий градієнт швидкості вимагає малого кроку вимірювань і,

навпаки, ділянка, в якій швидкість змінюється плавно, повинна досліджуватись

з великим кроком.

Виходячи з таких міркувань, можна запропонувати наступний критерій

вибору кроку вимірювань. Оптимальним можна вважати мінімальний крок

вимірювань, за якого швидкість в сусідніх ділянках відрізняється на величину,

більшу за суму похибок їх вимірів. Цю умову вибору оптимального кроку

вимірювань можна записати як

t 
V  V  max(  ), (3.28)
i i 1  Vi Vi 1 

де V i та V i+1 − швидкість ПАХ в i−ій та i +1−ій ділянках, t ‒ значення критерію

Стьюдента, σ Vi-Vi+1 ‒ стандартне відхилення різниці значень швидкості ПАХ у

i−ій та i +1−ій ділянках. В цьому випадку буде досягнена мінімальна точність,

необхідна для виявлення просторових неоднорідностей швидкості в зразку за

максимального просторового розділення. Відповідно для однорідних зразків, в

яких швидкість майже не змінюється, крок буде максимально великим. У

зразків з великим градієнтом швидкості, оптимальний крок вимірювання буде

малим. Для досягнення оптимального кроку вимірювань запропонована схема

алгоритму його оптимізації, яка представлена на рис. 3.15. Оскільки розподіл

швидкості в зразку невідомий то для вибору оптимального кроку потрібно

провести вимірювання з мінімальним кроком. Відповідно, згідно отриманої

послідовності значень часів t i і відомим значенням кроку можна розрахувати

просторовий розподіл швидкості ПАХ. За наявності сусідніх ділянок, в яких

швидкість відрізняється менше за похибку вимірювань, їх потрібно об’єднати