Page 71 - РОЗДІЛ 1
P. 71

71

                                                             –
               ріал вздовж розрізу. Напруження на   у такому випадку на -c pqrs rsv q більші, ніж
                    +
               на  , що створює стрибок напружень (у напрямку v) величини c pqrs rsv q. Це нап-

               руження викликане поверхневими силами, зовнішніми по відношенню до об’єм-

               ного джерела, які діють на включення для збереження його форми.

                     Після цього знімемо поверхневі сили, прикладені до . Оскільки напруження

               має бути неперервним на , то для цього потрібно додати уявний стрибок напру-

               жень  величини  -c pqrs rsv q.  У  цьому  випадку  пружне  поле,  створене  у

               зовнішньому середовищі такою послідовністю кроків, буде таким, як і викликане

               уявним стрибком напружень [T p] = -c pqrs rsv q на поверхні , яка оточує об’ємне


               джерело.
                     Викладений спосіб можна узагальнити на динамічну задачу збудження МАЕ,


               позаяк  для  довільного  моменту  часу  трансформаційну  деформацію   rs можна

               визначити для недеформованого матеріалу, а  pq,q = 0. Остаточно для компонент

               вектор  а переміщень, використовуючи теорему Бетті, можна отримати залежність

               [255]:

                                                              
                                                             
                                                                                            , ξ ;
                                            u  (x ,t )       d  c      G   ,tx    0 d    ξ  ,     (2.26)
                                              n               pqrs  rs  q  np
                                                             
               де G  np   x  t   0 , ξ ;    ,    – функція Гріна.

                      Якщо підінтегральний вираз та його по           хідні за   неперервні, застосувавши

               теорему Остроградського–Гауса, отримаємо:

                                                       
                                         u x   t ,       d     G      ;  0,   t , x   c  dV   .        (2.27)
                                       n                    pqrs  rs  np
                                                   V

               Тут  V  –  об’єм  включення,  тобто        область,  яку  займає  джерело  випромінювання

               МАЕ. Використавши залежності    c               /           0 співвідношення (2.27)
                                                            pqrs  rs    q      pq ,q
               можна записати у такий спосіб:

                                                                          G
                                                       u x   t ,    c      np  dV .                 (  2  .  2  8  )
                                                     n            pqrs  rs   
                                                              V               q
               Тут зірочка означає згортку за часом.


                                                dM
                     Позначимо  c                , де dМ/dV – тензор густини сейсмічного моменту
                                     pqrs
                                           rs
                                                dV
   66   67   68   69   70   71   72   73   74   75   76