Page 50 - Dys

50

6
10 К/с), яка інтенсифікує хімічні реакції, адсорбцію, хемосорбцію продуктів
розпаду середовища на поверхні металу, внаслідок чого змінюється

активність і структурний стан поверхневих шарів металу. Із зростанням

швидкості нагрівання, аустеніт подрібнюється, зерна і включення стають

меншими, відповідно, протяжність границь зерен зростає, що пришвидшує

насичення елементами.

Застосовуючи азотовмісне ТС, досягають насичення поверхневого

шару азотом в зоні ІПД тертям [82]. В результаті термо- та механодеструкції

середовища, яке зазнає впливу високих тисків і температур в зоні ФК,

з’являються високоактивні фрагменти макромолекул, які можуть взаємодіяти

із оброблюваним металом, зменшуючи його вільну енергію та полегшуючи

деформацію. Крім цього, спостерігається формування мікрорадикалів,

деполімеризація яких веде до виділення атомів азоту і вуглецю, легування

якими і відбувається [80]. За даними результатів оже-спектроскопії армко

заліза, вміст азоту на поверхні складає 1,8 – 2,7%, а на глибині 50 мкм – 0,7 –

0,9% [80]. В роботі [90] показано також можливість легування Si, Al, Cr, Ni

та В зі спеціальних ТС на основі силіконової рідини з добавкою порошків

відповідних металів.

1.5. Постановка задач досліджень

Отже, перспективним методом наноструктуризації поверхневих шарів

конструкційних сталей є МІО. Однак, ще не вивчена роль наноструктуризації

поверхневого шару на конструкційних сталях методом МІО у досягненні

високого рівня певних механічних та функціональних властивостей.

Відкритим залишається питання щодо роботоздатності сталевих деталей з

поверхневими НКС у складних експлуатаційних умовах, зокрема, за сумісної

дії механічного (статичного та циклічного) навантаження та корозивно-

наводнювальних середовищ. Відтак, дослідження та встановлення

закономірностей формування на конструкційних сталях наноструктурованих