Page 45 - Dys

45

виносом металу із зони контакту. Подальше збільшення частоти обертання

зміцнюваної деталі веде до зменшення глибини зміцненого шару і усадки

металу, що пов’язано зі зменшенням часу перебування відповідної ділянки

зміцнюваної деталі в зоні ФК і відповідно зменшенням глибини прогрівання

металу [79].

1.4.2. Структура та властивості поверхневих шарів після МІО

ІПД тертям під час МІО викликає фрагментацію структури

поверхневих шарів і збільшення протяжності границь зерен. Швидке

нагрівання поверхневих шарів матеріалу в процесі МІО до температур вищих

за температуру фазових перетворень з наступним швидким охолодженням

спричиняє зміну їх фазового складу [75, 76]. Під час МІО, в залежності від

вихідного структурного стану матеріалу, виду ТС і режимів оброблення

можна отримати аустенітно-мартенситну, аустенітно-феритну, аустенітно-

феритно-цементитну поверхневу структуру [76]. Формування структури

двофазних сплавів у зоні ФК проходить у складних температурно-силових

умовах за наявності великих пластичних деформацій Характерною

особливістю деформованих шарів є структурний градієнт, який виражається

у наявності зміцненого шару, перехідної зони та матричного матеріалу.

Сформована під час МІО структура (світла зона) у високо- і

середньовуглецевих сталях з дисперсною вихідною структурою виділяється

чіткіше, що є наслідком кращої розчинності дисперсної структури за

високого нагрівання і меншої теплопровідності через збільшення поверхонь

розділу фаз. Така структура має високу мікротвердість, в основному, за

рахунок зменшення розміру зерна, у поверхневому шарі формуються

залишкові напруження стиску, поверхня має низький коефіцієнт тертя.

Використання спеціальних ТС уможливлює зміну хімічного складу

поверхневого шару [80]. Металографічні дослідження показують присутність