Page 81 - Кулик В.В.
P. 81

81

                  63МПа· м ) проти традиційної перлітної сталі AAR class C (ΔK = 40МПа·
                                                                                                 fc
                    м ).  Експлуатаційні  випробування  вагонів  з  дослідними  колеса  на  півночі

                  Швеції при перевезенні залізної руди показали вищу довговічність бейнітних


                  коліс  (690000-765000км)  порівняно  з  перлітними  AAR  class  C  колесами
                  (250000-765000км).  При  цьому  перепрофілювання  перлітних  коліс  мало


                  місце через термічні тріщини та тріщини внаслідок контактної втоми, тоді як
                  такі типи дефектів у бейнітних колесах не виявлені.


                         Колеса  з  низьковуглецевої  (0,19%)  сталі,  легованої  Si  (1,44%),  Mn
                                                                                                            0
                  (1,82%), Mo (0,26%), V (0,07%) піддавали термічній обробці: нагрів до 910 С,

                  витримка 2 год, потім незначне, але програмоване гартування поверхні ободу

                  водою для отримання бейнітної структури [302]. Зниження вмісту вуглецю,

                  щоб  не  втратити  міцність,  компенсовували  зростанням  вмісту  марганцю,  а

                  також  молібдену  і  ванадію.  Останні  елементи  сприяли  досягненню

                  однорідної  твердості  і  кращих  розмірів  зерен,  що  забезпечує  їй  високу

                  міцність  1090,  1020,  990  МПа,  границю  текучості  860,  585,  590  МПа,

                  відносне видовження 15, 13, 12 % і твердість 310, 295, 290 НВ відповідно у

                  ободі, ступиці та диску.

                         Вплив  часу  ізотермічної  витримки  на  структуру.  Колісна  сталь

                  (мас.  %:  0,28C;  0,67Si;  1,96Mn;  1,19Al;  1,62Cr;  0,34Ni;  0,23Mo)  легована

                                                                        0
                  алюмінієм  і  кремнієм  нагрівалась  до  920 С,  витримувалась  30хв.  і  для
                  отримання різних структур піддавалась двом типам термічної обробки [303].

                                                                                              0
                  Перша – охолодження на повітрі з подальшим нагрівом до 220 С, витримка 2
                  год., друга – ізотермічна обробка (гартування в соляну ванну при температурі

                      0
                  320 С  за  різного  часу  витримки  (8,  15,  30,  60,  84,  120,  300  і  420  хв.)  з
                  подальшим  охолодженням  у  повітрі.  У  першому  випадку  отримуємо

                  лінзоподібний  бейнітний  ферит  без  карбідів,  мартенсит  і  залишковий

                                                                                                   0
                  аустеніт, що зосереджений між бейнітом, додатковий нагрів до 220 С знижує
                  диференціацію  границь  лінзоподібних  рейок.  Після  ізотермічної  обробки

                  мікроструктура складається з бейнітного фериту, мартенситу і залишкового

                  аустеніту і залежить від часу витримки у соляній ванні. Зі зростанням часу
   76   77   78   79   80   81   82   83   84   85   86