Page 190 - Кулик В.В.

190

температури, але за високих розмахів K, навпаки, вона суттєво падає (рис.

4.10). Подібно до отриманих раніше [413] даних для сталі 65Г за низьких

температур спостерігаємо невелике зростання порога втоми K обох
th

колісних сталей і падіння циклічної в’язкості руйнування K з пониженням
fc
0
температури до –40 С. Пониження температури досліджень для

доевтектоїдної графітизованої сталі призводить до зниження швидкості росту

втомної макротріщини в усьому діапазоні зміни коефіцієнта інтенсивності

напружень, а циклічна в’язкість руйнування K залишається незмінною, на
fc
відміну від колісних сталей, де пониження температури призводить до

погіршення характеристик циклічної тріщиностійкості у високоамплітудній

ділянці діаграми, внаслідок окрихчення.

Зауважимо, що в межах припорогової і середньоамплітудної ділянок

0
діаграми зміна температури в інтервалі 20…-40 С практично не впливає на
кінетику втомного руйнування для колісних сталей, на відміну від

запропонованої доевтектоїдної графітизованої сталі. А циклічна в’язкість

руйнування колісних сталей з пониженням температури від нормальної до

0
-40 С зменшується у 2,2–2,4 рази для сталей марки Т та марки 2 залізничних
0
коліс (рис. 4.10а, б). Слід зауважити, що низькотемпературна (-40 С)
циклічна в’язкість руйнування K сталі марки 2 і доевтектоїдної
fc
графітизованої сталі є співмірні, хоча перша значно переважала її за

0
випробувань при температурі 20 С.
Порівняння доевтектоїдної графітизованої сталі та сталей марки 2 і

марки Т залізничних коліс свідчить (рис. 4.10), що на відміну від колісних

сталей доевтектоїдна графітизована сталь не схильна окрихчення за низьких

0
(до -40 С) температур [402].
Мікрофрактографічний аналіз показує, що в усіх сталях за низьких і

середніх розмахів K механізм низькотемпературного втомного руйнування

достатньо енергоємний, у зламі переважають деформаційні гребені внаслідок

в’язкого руйнування окремих мікрооб’ємів сталей (рис. 4.11а, б, в). При