Page 47 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

47

3
см /100 г металу [37]. Виявлені на внутрішній поверхні труб відклади (із сажі
та сірчисті) завтовшки до 1 мм свідчать про можливість наводнювання сталі з

3
метану і сірководню, розчиненого в природному газі у кількості 0,0047 г/м .
Стверджується, що у багатьох випадках корозійного розтріскування під

напруженням саме наводнювання сталей магістральних газогонів тривалої

експлуатації відповідальне за аварійні руйнування [37–39].

Оцінювання вмісту водню в зруйнованих трубах із сталі 17Г2ФН після

25 років експлуатації на магістральному газогоні на різних рівнях по товщині

стінки труб (11 мм) в напрямі перпендикулярному до експлуатаційних зламів

виявило, що довжина зони пластичної деформації труби, яка передує її

руйнуванню, по-перше, чітко відповідає довжині зони підвищеного вмісту

водню. По-друге, вміст водню в сильніше деформованому металі істотно

вищий ніж у менш деформованому (особливо це відчутно біля внутрішньої

поверхні труби). І, по-третє, синергійний вплив вищого вмісту водню та

інтенсивнішої деформації металу спричинив руйнування трубопроводу

(рис. 1.3) [40]. Цю особливість важливо враховувати через можливі зсуви

грунтів, які можуть інтенсивно пластично деформувати труби.

35 12

30 1 10 1
2
Вмість водню, 10 - 4 % 20 1 Вмість водню, 10 - 4 % 8 6 4 3 1
2
3
3
25
15

10
5 2 3 2 2

0 0
0 5 10 15 20 0 4 8 12 16
Відстань від поверхні руйнування труби, мм Відстань від поверхні руйнування труби, мм

а б
Рисунок 1.3 – Розподіл водню в зонах руйнування труб із сталі 17Г2ФН

після 25 років експлуатації на ділянках магістрального газогону, визначений

на різних рівнях по товщині стінки труб (0,6 і 0,8 мм від внутрішньої і зовні-

шньої поверхонь (1, 3) та в центрі по товщини стінки (2) труб) за довжини

зони інтенсивного пластичного деформування 7 (а) та 1…1,5 (б) мм. [40].