Page 61 -

проводили за допомогою комплексу програм (GSAS), в якій форму піків опису-

вали за допомогою псевдо-Войт функції Томпсона-Коггса-Гастінгса [203].

Мікроструктурні дослідження та EDX сплавів проводили на електронно-

му мікроскопі Zeiss EVO-40XVP із системами енергодисперсійного мікроаналі-

зу INCA Energy та дифракції обернених електронів AZtec HKL Advanced на базі

детектора Nordlys Nano фірми Oxford Instruments. Розмір частинок порошків

оцінювали за допомогою програмного забезпечення AxioVision V 4.8.2.0 (Carl
Zeiss Microscopy).

2.3 Дослідження процесів сорбції/десорбції водню

Сорбцію/десорбцію гідридних композитів досліджували на апараті типу
Сівертса (рис. 2.2). Кількість водню, поглинутого зразком у процесі механохі-

мічного гідрування визначали волюметричним методом за зміною його тиску у

відомому об’ємі. Для цього використовували рівняння стану реального газу

(2.1) і за зміною маси водню (2.2) до та після гідрування визначали кількість

поглинутого водню.

; (2.1)

( ), (2.2)

де p – тиск, V – об’єм, Z – коефіцієнт стисливості водню (~1,045), R – уні-
r
версальна газова стала (8,31 Дж/моль∙К), T – температура у Кельвінах, m – маса

водню, μ – молярна маса водню.

Оскільки процес гідрування періодично зупиняли для підтримання почат-

кового тиску, вимірювання маси поглинутого водню проводилось для кожної

такої процедури. Після завершення гідрування всі отримані маси сумували і

масовий відсоток поглинутого водню визначався співвідношенням маси погли-

нутого водню до маси зразка (2.3).

, (2.3)

де m –маса поглинутого водню для усіх ітерацій, m – маса зразка.
зр
H

61