Page 154 -
P. 154

Ці зміни, очевидно, пов’язані з нижчою дисперсністю порошку, внаслідок мен-

               шої тривалості помелу. З аналізу мікроструктурних досліджень видно, що ос-

               новна вага частинок (~87 ваг.%) це частинки з розміром більше 3-х мкм. Тоді як

               при 15 годинному помелі їх ~15 ваг.%. Також важливим фактором є 5-ти кратна

               різниця у вазі фракції частинок з розмірами 1-3 мкм. Тому, можна стверджува-

               ти, що зростання тривалості помелу під час механохімічного гідрування компо-


               зитів  значно  підвищує  вихід  по  водню  і  ступінь  конверсії  за  рахунок  значно
               вищої дисперсності частинок порошку.


                      Гідроліз композитів на основі стружки магнію з додатками Ti Fe O  та
                                                                                                       2
                                                                                                   4
                                                                                                          0.3
               графіту  показав  аналогічні,  попередньому  композиту,  результати.  Більший
               об’єм виділеного водню показав композит з графітом під час реакції з водою та
               розчинами MgCl  низької концентрації (до 0,03 моль/л) (табл. 3.18). Це зумов-
                                   2

               лено  відмінностями  у  морфології  частинок  порошку  обох  композитів  (табл.

               3.17).  Збільшення  концентрації  хлориду  магнію  спонукає  зміну  рівня  pH,  що

               дозволило подвійному композиту виділити більший об’єм водню під час гідро-

               лізу.  При  максимальній  концентрації  MgCl   (0,1  моль/л)  об’єми  вивільненого
                                                                     2
               водню для обох композитів майже рівні – 1210-1220 мл/г (с. к. = 79-81 %). Оп-

               тимальною, з точки зору технології процесу, концентрацією MgCl  для подвій-
                                                                                                2
               ного композиту є 0,07 моль/л (V  = 1175 мл/г, с. к. = 77 %), а для потрійного
                                                       H
               максимальна. Аналіз результатів показав лінійну залежність об’єму виділеного

               водню від логарифму концентрації MgCl  у розчинах для обох композитів з ви-
                                                                 2
               соким значенням коефіцієнту кореляції – 0,95.

                      Для композиту з інтерметалідом TiFe об’єм виділеного водню при макси-

               мальній  концентрації  MgCl   є  майже  рівним  попередньому  композиту  –1210
                                                 2
               мл/г (с. к. = 79 %). Додавання графіту в незначній мірі збільшує об’єм виділено-

               го водню до 1255 мл/г (с. к. = 85 %). Однак, оптимальною концентрацією хло-

               риду магнію для обох композитів є 0,05 моль/л (табл. 3.22). Гідроліз за такої

               концентрації MgCl  генерує 1215 мл/г водню (с. к. = 82 %) з композиту MgH –
                                      2
                                                                                                             2
               TiFe–С і 1180 мл/г (с. к. = 77 %) з MgH –TiFe. При взаємодії з водою знов-таки
                                                               2
               С-вмістний композит демонструє кращий результат  – 700 мл/г (с. к. = 47 %),



                                                                                                            154
   149   150   151   152   153   154   155   156   157   158   159