Page 47 - dysertaciyahembara

на розтяг попередньо електрохімічно наводнених зразків з різними

концентраціями водню (CH) (рис. 1.5a). Фрактографічний аналіз після

розтягування ненаводнених і наводнених зразків показує пластичне

руйнування за рахунок злиття мікропорожнин у ненаводненому зразку (рис.

1.5b). За концентрації водню, що наближається до критичної, виникає

індукований воднем квазіскол з наявністю деяких дрібних вторинних

тріщин (рис. 1.5c). Нарешті, при концентрації водню, вищій за критичну,

також виникає режим міжзернового руйнування, і вторинні тріщини

збільшуються (рис. 1.5d).

Подібні результати були отримані у роботі [163] в рамках

експериментальних досліджень мартенситної нержавіючої сталі. Зразки

попередньо електрохімічно наводнювалися до різного рівня концентрації

водню (рис. 1.6а) з подальшим випробуванням за повільної швидкості

деформації і аналізом відповідних поверхонь зламу(рис. 1.6б).

За початкового вмісту водню 1,5 ppm спостерігається повністю

пластичний механізм руйнування з дуже малими розмірами ямок. Він

змінюється після концентрації водню 5 ppm до змішаного механізму між- та

трансзернового руйнування з кількома пластичними острівцями,

тріщинами, що поширюються через межі зерен аустеніту.
Однак із подальшим збільшенням вмісту водню вище критичної

концентрації тріщини стають більш помітними, а декогезія (HEDE)
відбувається переважно вздовж границь зерен аустеніту (рис. 1.6b) [163]. У

наведених дослідженнях (див. рис. 1.5а та 1.6а) явище декогезії та активація
механізму HEDE відбувається при досягненні критичного значення вмісту

водню.

47