Page 45 - dysertaciyahembara

режиму руйнування у сталях [25, 28, 49, 92, 122, 133-135]. Термін «критична

концентрація водню» є ще недостатньо визначеним і зрозумілим фізичним

значенням [25, 28]. Кількість водню, яка може бути розчинена в об’ємному

зразку сталі, набагато нижча за дуже високу «критичну концентрацію

водню», необхідну для активації механізму HEDE [92, 133-135]. Маючи це

на увазі, основною проблемою для розуміння моделі HELP + HEDE є

експериментальне відкриття локального підвищення пластичності,

спричинене воднем, за допомогою електронної мікроскопії навколишнього

середовища [21, 22, 24, 37]. Такі локалізовані ефекти підвищення

пластичності та взаємодії водню з деформацією внаслідок активності HELP

або інших механізмів, що підвищують пластичність, можуть мати

синергічний ефект із HEDE (див. табл. 1.2) [28, 49].

Важливо розрізняти критичну концентрацію водню, визначену в

різних дослідженнях ВД як

 глобальну (загальну) або середню концентрацію водню в зразку;

 локальну концентрацію водню в місці захоплення, яка викликає

розтріскування;

 локальну концентрацію водню біля вершини тріщини.

Вимірювання локальної критичної концентрації водню у вершині

тріщини провести дуже важко [40]. У більшості згаданих досліджень термін

«критична концентрація водню» пов’язаний із ґратковою (глобальною)

концентрацією водню або розрахунковим (локальним) вмістом водню в

місці захоплення. В обох випадках критична концентрація водню сильно

залежить від матеріалу, умов експерименту, а також рівня

напружень/деформації [202-213]. Здається, що критична концентрація

водню в основному пов’язана з вмістом водню в місці зародження тріщини

[211]. Проте досі існують розбіжності щодо справжнього значення

критичної концентрації водню на глобальному та локальному рівнях [28, 49,

122, 207-213]. Все ще дуже важко теоретично чисельно розрахувати чи

експериментально виміряти локальну критичну концентрацію водню,

45