Page 33 - дисертація Головчук
P. 33

33

                  оксидні плівки, карбідні та боридні зміцнювальні фази та пори, які можуть

                  суттєво змінювати зносостійкість покриттів. Для прикладу абразивна зносо-

                  стійкість  плазмового  покриття  яке  має  високу  поруватість  але  малу  мікро-

                  твердість, напиленого з порошку ПН70Ю30 є значно вищою за зносостійкість

                  сталі 45 та плазмового покриття з порошку ПН65Т35, яке має суттєво більшу

                  мікротвердість та меншу поруватість. Висока зносостійкість менш твердого

                  покриття зумовлена його високою поруватістю. Абразив заповнює пори і на

                  поверхні утворюється шар зміцнений абразивними частинками, таким чином

                  підвищується зносостійкість покриття.

                         Застосування  ПД  для  електродугового  напилювання  покриттів  різко

                  розширило область застосування цього методу, дозволило напилювати сильно

                  леговані покриття із підвищеними фізико-механічними характеристиками та

                  зносостійкістю.  Так  багато  чисельні  випробовування  на  абразивну  зносо-

                  стійкість електродугових покриттів із ПД з шихтою на основі твердих сплавів

                  (карбід вольфраму з кобальтом WC–Co) показали високу зносостійкість цих

                  покриттів,  причому  із  зменшенням  дисперсності  карбідної  фази  (WC  )  у

                  покритті їх зносостійкість суттєво зростає [59-61].

                         В  роботах  [62,  63]  представлені  результати    досліджень  абразивної

                  зносостійкості середньо легованих електродугових прокриттів з ПД (Sdandart

                  Armacor  M  Fe27Cr3,5B3Si,  Sdandart  Fe27Cr5C,  Sdandart  Fe39Cr5C).  Із  цих

                  результатів випливає, що саме структура покриттів і її мікротвердість в першу

                  чергу  визначає  зносостійкість  покриття.  Встановлено,  що  якщо  при  випро-

                  бовуваннях  твердість  абразиву  є  вищою  за  мікротвердість  покриттів,  то  їх

                  знос  однаковий  а  значить  зносостійкість  покриттів  у  цьому  випадку  не

                  корелює з їх мікротвердістю. У випадку коли твердість абразиву є меншою за

                  мікротвердість  покриттів,  у  цьому  випадку  зносостійкість  корелює  з

                  мікротвердістю покриттів. Так з трьох досліджених покриттів, покриття з ПД

                  Fe39Cr5C  має  найнижчу  мікротвердість  і  відповідно  і  найменшу

                  зносостійкість. Таким чином в умовах абразивного зношування покриття, які

                  є менш поруваті і щільніші є більш зносостійкими. У роботі [63] показано, що
   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38