Page 31 - дисертація Головчук
P. 31

31

                         Тому методи газотермічного напилення в тому числі електродугового

                  напилення покриттів набули бурхливого зростання за останні 15-20 років.

                         На сьогодні, технології електродугового напилення покриттів широко

                  використовуються для вирішення наступних завдань:

                               Підвищення зносостійкості деталей [26-28];

                               Захист від корозії за кімнатних та підвищених температур [29-33];

                               Відновлення геометричних розмірів деталей [34-39];

                               Електрично провідні покриття [40];

                               Декоративні покриття [41, 42];

                         Тому такі методи інженерії поверхні знаходять все більше застосування

                  в різних галузях промисловості та народного господарства, зокрема в гірничо-


                  добувній, енергетичній, машинобудівній [43-51];


                         1.3 Абразивна зносостійкість електродугових покриттів із ПД


                         Величина  зносу  матеріалів  за  умов  випробовування  абразивом


                  визначається співвідношенням твердостей На/Нм (твердості абразиву  На та
                  досліджуваного  матеріалу  Нм)  [52].  За  співвідношення  На/Нм  >  1,4


                  інтенсивність  зношування  матеріалу  не  залежить  від  твердості  абразиву.  В

                  процесі  зношування  поверхні  матеріалу  важливу  роль  має  статична

                  тріщиностійкість матеріалу та енергозатрати на поширення тріщини в ньому.

                         Встановлено, що зносостійкість досліджуваного матеріалу залежить від

                  твердості,  границі  текучості,  статичної  тріщиностійкості  та  здатності

                  матеріалу до деформаційного зміцнення. Загалом для литих або деформованих

                  матеріалів швидкість зношування  визначається наступним чином:

                                                      (  Т     E   F  n 2 )
                                                                                                       (1.1)
                                                             2    H
                                                          K Ic           ,

                         де  σ т  –  границя  текучості,  Е  –  модуль  Юнга,  F  –  навантаження,  n  –
                  коефіцієнт деформаційного зміцнення,  K Ic – статична тріщиностійкість, Н –


                  твердість.
   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36