Page 114 - дисертація Головчук

114

Висновки до розділу 4

1. Встановлено, що поруватість покриттів, отриманих із ПД усіх систем

легування, зростала із збільшенням діаметра ПД та товщини ламелей у їх

структурі. Така закономірність зумовлена зростанням діаметра краплин, які

формують покриття. Із збільшенням діаметра краплин при ударі об напилювану

поверхню відбувається інтенсивне їх розбризкування, що зумовлює виникнення

мікропорожнин між ламелями покриттів.

2. Показано, що мікротвердість покриттів із ПД усіх систем легування

також зростає із збільшенням діаметра ПД та товщини ламелей у їх структурі.

Це зумовлено випаровуванням та вигорянням легувальних елементів із краплин

розплаву ПД (особливо вуглецю) під час їх напилювання. Із збільшенням

діаметра краплин розплаву ПД зменшувалася кількість вуглецю, що вигоряла із

краплин під час їх польоту до підкладки. Більший вміст вуглецю у мартенситній

матричній фазі покриттів приводив до підвищення їх мікротвердості.

3. Адгезія покриттів із ПД 250Х21ВФГС та ПД 50ХН2Р5ГС дещо

зменшувалася із збільшенням діаметра ПД та товщини ламелей у їх структурі.

Це зумовлено виникненням у напилених покриттях напружень розтягу 1-го роду.

Внаслідок їх появи у покриттях виникали мікротріщини або їх мережа, які

суттєво знижували адгезію покриттів до сталевої основи. Для покриття,

сформованого із ПД 50Х6МГ2С, встановили обернену залежність: із

збільшенням товщини ламелей та діаметра ПД адгезія покриттів до сталевої

основи зростала. Це зумовлено більшою тепловою енергією краплин, меншим

вигорянням вуглецю із них та формуванням покриттів із матричною фазою

високовуглецевого мартенситу.

4. Із збільшенням діаметра ПД 250Х21ВФГС та товщини ламелей у

структурі отриманих покриттів, їх абразивна зносостійкість зменшувалася.

Такий результат пояснили більшою кількістю залишкового аустеніту у

покриттях, який мав меншу мікротвердість ніж це властиво мартенситу.