Page 50 - Дисертація_Борух

50

ºС. Дифрактограми в і г зняли після орієнтування частинок порошку в

магнетному полі [139].

Відомо, що поліпшити властивості магнітів можна шляхом здрібнення

їх мікроструктури до нанорозмірів [140], а найвищих характеристик

досягається в магнітоанізотропних матеріалах [141]. На сьогоднішній день

існує багато методів, які дозволяють отримати порошки з нанорозмірними

частинками, але залишається невирішеною проблема створення

нанорозмірних магнітоанізотропних матеріалів або, іншими словами,

об’ємних нанорозмірних магнітоанізотропних матеріалів. Іншою

невирішеною проблемою є негомогенність наноструктури спечених магнітів

отриманих комбінованим методом − помел в водні та солід-ГДДР , тобто

має великий розкид в діапазоні розмірів рекомбінованих феромагнітних

зерен від 80 нм до 1000 нм. Такий великий розкид в діапазоні

рекомбінованих феромагнітних зерен негативно впливає на магнітні

властивості наноструктурованих постійних магнітів. Крім того,

рекомбіновані зерна мають різну форму, тобто мають дуже неоднорідну

морфологію, що також негативно впливає на магнітні властивості. З метою

збереження енергозатрат на виготовлення постійних магнітів постає питання

зниження температури спікання з 1150С до нижчої та зменшення тривалості

спікання.

1.5 Відомі на сьогоднішній день альтернативні методи створення

анізотропної наноструктури в постійних магнітах

Метод витискання через пресформу (гаряча деформація) дозволяє

3
отримати постійні спечені магніти з магнітною енергією (BH) max=221 кДж/м ;
залишковою намагніченістю B r=1,23 Тл; коерцитивною силою H c=670 кА/м

та з розміром видовжених зерен з товщиною 100–200 нм і довжиною 300 –

600 нм. Для виготовлення таких магнітів виливають литі розплавлені метали