Page 26 - МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

24

У п’ятому розділі запропоновано ряд методів сегментації характерних
елементів оксидокерамічних та лазерно модифікованих покриттів сплавів за
зображенням їх поверхні. Діагностичними ознаками виступають відношення
площі пор до площі поверхні та розміри пор.
Поруватість покриттів – важливий параметр, який визначає їхню корозійну
стійкість. Для якісних корозійнотривких покриттів максимально допустима
площа наскрізних пор не повинна перевищувати 0,01% площі поверхні. З іншого
боку, покриття, які використовують у вузлах тертя, повинні мати пори для
утримання в них мастил, що зменшує зношування деталей. Так само актуально
визначити поруватість для покриттів або речовин, які застосовують для
виготовлення фільтрів та каталізаторів хімічних реакцій. Необхідно також
дослідити поруватість оксидокерамічних, металокерамічних, гальванічних,
лакофарбових та інших покриттів. Це потрібно для вибору оптимальних режимів
технологічних процесів, за яких отримують покриття з заданою поруватістю.
Зокрема, для оксидокерамічних покриттів, які формують методами
плазмоелектролітного оксидування, кількість пор є пропорційна до кількості
кратерів, що залишаються в місцях іскрових чи мікродугових розрядних каналів.
Отже для вибору технологічних режимів формування покриттів та речовин,
розв’язання різноманітних технічних задач потрібно мати інформацію про
кількість, розподіл за розмірами та площу поверхневих дефектів.
Побудовано експрес-метод автоматизованого визначення кількості,
розмірів та площі поверхневих дефектів на рельєфних поверхнях
оксидокерамічних покриттів за аналізом зображень поверхні.
Одним з основних методів оцінювання поруватості покриттів є визначення
кількості пор методом фотографування поверхні покриттів за збільшення не
менше ніж ×100 разів з подальшим підрахунком пор на одиницю площі поверхні

N med  N S , де N – загальна кількість пор на контрольованій поверхні, S –
2
площа контрольованої поверхні в см . Цей метод довготривалий і не дає
інформації про розміри пор, їх площу та розподіл за розмірами.
Було досліджено оксидокерамічні покриття, синтезовані на сплаві МА18 з
найбільшою кількістю пор та найбільшим розкидом за розмірами.
Оксидокерамічні покриття синтезували в електроліті 3 g/l KOH + 2 g/l рідкого
скла (р.с.) за густини катодного і анодного струмів 20 А/дм впродовж 180 хв.
2
Стан поверхні вивчали на оснащеному цифровою відеокамерою Electronic
Eyepiece металографічному мікроскопі ЕС МЕТАМ РВ. Поверхні
фотографували за розділення фотокамери 640×480 пікселів. Використовували
епіоб’єктиви-планахромати ОЭ-16, ОЭ-5 з фокусними віддалями F=16 та F=6,3
та об’єктив ОПА-Г1 з F=4,0 , що давало збільшення зображення порядку в 100,
300 і 500 разів. Коли вживали об’єктив ОПА-Г1 з F=4,0, зображення було
розмите, а коли ОЭ-16 з F=16 – не вдавалося точно ідентифікувати дефекти
малого розміру. Тому для подальших досліджень застосовували об’єктив ОЭ-5 з
F=6,3.