Page 30 - Krechkovska_avtoref
P. 30

28














                       а                                 б                                 в
        Рис. 26. Фрактограми експлуатаційно зруйнованої лопатки РВТ із сталі 15Х11МФ-Ш (3) на
       етапі зародження тріщини біля вхідної крайки (а) і в центрі перерізу по товщині її пера (б, в).
              Отже,  за  результатами  експертизи  дочасно  зруйнованих  лопаток  та  аналізу
       структурно-фрактографічних ознак деградації сталей дійшли висновку, що незалеж-
       но  від  природи  виникнення  дефектів  у  лопатках  (технологічні  чи  експлуатаційні)
       вони полегшували зародження втомних тріщин. Поширення ж руйнування на весь
       переріз лопаток відбувався або за класичним утомним механізмом з формування ре-
       льєфу з утомних боріздок (без доступу пароводяної суміші до зони руйнування), або
       за механізмом корозійно-втомного руйнування з формуванням міжзеренного рельє-
       фу з вторинним розтріскуванням вздовж цих меж (за наявності в зоні руйнування
       води з розчиненими в ній солями), або внаслідок малоциклової втоми (за переван-
       таження лопаток з тріщинами внаслідок резонансу).
              Випроби  на  циклічну  тріщиностійкість  (ЦТ)  за  кімнатної  температури  сталі
       15Х11МФ у вихідному стані та після експлуатації в лопатках виявили, що її порого-
       ві рівні ЦТ (номінальні і ефективні) знижувалися в міру зростання тривалості екс-
       плуатації (рис. 27а). Відзначили, що ефект закриття тріщини найсильніше проявився
       в найдовше експлуатованій сталі, що вважали наслідком найінтенсивнішої її дегра-
       дації.  Фрактографічно  його  пов’язали  із  зростанням  шорсткості  поверхні  зламу,
       спричиненої появою на зламі міжзеренних фрагментів, які виступають над загалом
       крізьзеренним і значно плиткішим утомним рельєфом. Адже тривала високотемпе-
       ратурна експлуатація сталі за жорстких умов навантаження лопаток сприяла пере-
       розподілу вуглецю та елементів легування на межі зерен та пакетів високо відпуще-
       ного мартенситу з виділенням та подальшою коагуляцією карбідів вздовж цих меж.
                                                                        Це ослабило ці межі, знизило
                                                                        енергозатрати  на  руйнування
                                                                        вздовж них та сприяло підви-
                                                                        щенню  шорсткості  зламу.  Як
                                                                        результат,  зростання  частки
                                                                        площі  міжзеренних  фрагмен-
                                                                        тів S на фоні загалом крізьзе-
                                                                        ренного  утомного  рельєфу  із
                                                                        структурно  обумовленою  орі-
                                                                        єнтацією  псевдоборіздок  в

                       а                                  б             різних зернах вздовж орієнта-
       Рис. 27. Зміна номінального ΔK th (1) і ефективного ΔK th eff    ції пакетів мартенситу, зумов-
       (2) порогових рівнів ЦТ сталі 15Х11МФ в часі експлуата-
       ції τ екс (a) та кореляція між ΔK th eff та часткою площі між-   лює  зниження  ефективного
      зеренних фрагментів на припорогових ділянках зламів (б).          порогового  рівня  ЦТ  ΔK        th eff
   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35