Page 95 - УДК
P. 95

95

               електролітичне наводнювання проводили у електрохімічній комірці із оргскла,

               який не взаємодіє із цими середовищами.

                      Електрохімічні (ЕХ) дослідження проводили за триелектродною схемою

               з  використанням  потенціостату  ПИ-50,  який  забезпечує  стабілізацію

               електродного потенціалу на робочому електроді у діапазоні від +6 В до –6 В. За

               електрод  порівняння  слугував  насичений  хлоридсрібний  електрод,  а  в  якості

               допоміжного електроду - платиновий дріт.

                      Електрод порівняння зі скляним резервуаром для уникнення розчинення скла

               у  робочому  середовищі  під’єднали  до  ЕХ  комірки  через  пластмасовий  капіляр

               Лугіна-Габера, заповнений насиченим розчином хлориду калію.

                      Перед  початком  роботи  проводи  підготовку  комірки.  Резервуар

               допоміжного  електрода  заповнювали  насиченим  розчином  хлориду  калію  і

               відразу  закривали  фторопластовим  корком,  в  якому  вмонтовано  допоміжний

               електрод. В резервуарі не повинно бути бульбашок повітря і розчин електроліту

               повинен  вільно  перетікати  через  пористу  мембрану.  За  допомогою  шліфа

               резервуар допоміжного електрода під’єднали до закріпленої в штативі комірки.

               Потім  заповнювали  розчином  робочого  електроліту  капіляр  Лугіна-Габера,

               перевіряючи,  щоб  у  ньому  не  утворювались  бульбашки  повітря.  Капіляр


               з’єднували  з  коміркою  і  опускали  в  неї  електрод  порівняння.  Заповнювали
               комірку  досліджуваним  розчином.  Відстань  між  капіляром  Лугіна-Габера  і


               торцем  електрода  12  мм.  Під’єднали  допоміжний  та  насичений  хлорсрібний

               електроди  до  потенціостату.  Після  встановлення  стаціонарного  потенціалу

               задавали  автоматичну  розгортку  –  катодну  чи  анодну.  Поляризаційні  криві

               отримували  шляхом  лінійної  зміни  з  постійною  швидкістю  електродного

               потенціалу  робочого  електроду.  За  робоче  середовище  для  електрохімічних

               досліджень слугував водний розчин флуоридної кислоти (HF) з рН 5.

                      Попереднє  електролітичне  наводнювання  (ПЕН)  проводили  з

               використанням регульованого джерела постійного струму та платинового дроту

               в якості допоміжного електроду. Робочий електрод РЕ (бокова поверхня зразка

               на розтяг з ізольованими різьбами), допоміжний електрод ДЕ (платиновий дріт)
   90   91   92   93   94   95   96   97   98   99   100