Page 228 - УДК
P. 228

228

               висновку,  що  вони  узгоджуються  з  результатами  інших  досліджень,

               спрямованих  на  з’ясування  особливостей  деформаційних  структурних

               перетворень в нітинолі на субструктурному рівні, в яких показано, що основний

               внесок  в  стабілізацію  деформаційного  за  походженням  мартенситу  дає  саме

               дислокаційна  субструктура  і  вакансії.  Зокрема,  результати  дослідження

               субструктури  сплавів  з  ефектом  пам’яті  форми  з  використанням  електронної

               мікроскопії  на  просвіт  показали,  що  дислокації  в  основному  формуються  і

               зосереджуються поблизу меж розділу між первинним аустенітом і деформаційно

               індукованим  мартенситом,  вздовж  меж  мартенситних  кристалів  різної

               кристалографічної орієнтації та навколо виділень і включень [65,222–224]. За

               постійного зростання навантажень відбувається ріст мартенситних кристалів з

               переміщенням  міжфазних  меж  в  напрямі  аустенітної  фази.  За  активаного

               навантаження  ріст  кристалів  мартенситу  швидко  припиняється,  а  за  його

               зниження  міжфазні  межі  пересуваються  в  зворотному  напрямку  (в  бік

               мартенситної  фази)  і  товщина  кристалів  мартенситу  зменшується.  Зміна

               напрямку прикладання навантаження змінює орієнтації мартенситних кристалів

               та  спричиняє  зникнення  тих  з  них,  що  з'явилися  раніше.  Дислокаційні

               формування,  що  утворюються  під  час  таких  перетворень,  перешкоджають


               переміщенню  міжфазних  меж  під  час  зворотного  перетворення  мартенситу  в
               аустеніт у півциклі розвантаження [174] і, зрозуміло, що під час наступного за


               ним  прямого  перетворення  у  наступному  півциклі  навантаження.  Що  вищий
               коефіцієнт  інтенсивності  напружень  у  вершині  тріщини,  то  сильніше  буде


               стримуватися  зворотне  перетворення  індукованої  мартенситної  фази  в
               аустенітну через закріплення меж деформаційної за походженням мартенситної


               фази дефектами [225].Тому припустили, що виявлені довгі і вузькі ділянки (у

               вигляді гребенів між суміжними квазівідколами) з ознаками в’язкого ямкового

               руйнування  пов’язані  саме  з  ділянками,  де  розпочиналося  зворотне

               деформаційне перетворення мартенситу в аустеніт. Адже деформівна здатність

               аустеніту,  безумовно,  вища  ніж  мартенситу.  Тому,  руйнування  аустеніту,

               сформованого  у  вузьких  прошарках  між  мартенситними  кристалами  під  час
   223   224   225   226   227   228   229   230   231   232   233