Page 228 - УДК

228

висновку, що вони узгоджуються з результатами інших досліджень,

спрямованих на з’ясування особливостей деформаційних структурних

перетворень в нітинолі на субструктурному рівні, в яких показано, що основний

внесок в стабілізацію деформаційного за походженням мартенситу дає саме

дислокаційна субструктура і вакансії. Зокрема, результати дослідження

субструктури сплавів з ефектом пам’яті форми з використанням електронної

мікроскопії на просвіт показали, що дислокації в основному формуються і

зосереджуються поблизу меж розділу між первинним аустенітом і деформаційно

індукованим мартенситом, вздовж меж мартенситних кристалів різної

кристалографічної орієнтації та навколо виділень і включень [65,222–224]. За

постійного зростання навантажень відбувається ріст мартенситних кристалів з

переміщенням міжфазних меж в напрямі аустенітної фази. За активаного

навантаження ріст кристалів мартенситу швидко припиняється, а за його

зниження міжфазні межі пересуваються в зворотному напрямку (в бік

мартенситної фази) і товщина кристалів мартенситу зменшується. Зміна

напрямку прикладання навантаження змінює орієнтації мартенситних кристалів

та спричиняє зникнення тих з них, що з'явилися раніше. Дислокаційні

формування, що утворюються під час таких перетворень, перешкоджають

переміщенню міжфазних меж під час зворотного перетворення мартенситу в
аустеніт у півциклі розвантаження [174] і, зрозуміло, що під час наступного за

ним прямого перетворення у наступному півциклі навантаження. Що вищий
коефіцієнт інтенсивності напружень у вершині тріщини, то сильніше буде

стримуватися зворотне перетворення індукованої мартенситної фази в
аустенітну через закріплення меж деформаційної за походженням мартенситної

фази дефектами [225].Тому припустили, що виявлені довгі і вузькі ділянки (у

вигляді гребенів між суміжними квазівідколами) з ознаками в’язкого ямкового

руйнування пов’язані саме з ділянками, де розпочиналося зворотне

деформаційне перетворення мартенситу в аустеніт. Адже деформівна здатність

аустеніту, безумовно, вища ніж мартенситу. Тому, руйнування аустеніту,

сформованого у вузьких прошарках між мартенситними кристалами під час