Page 37 - Дисертаця Венгринюк

37

Рисунок 1.4 – Криві розтягу трубної сталі X80 за різних швидкостей

деформації, отримані за випробувань у газоподібному водні та інертному

середовищі азоту [62]

Чутливість сталей трубопроводів до водню суттєво залежить від їх

мікроструктури. Високоміцні сталі здебільшого є більш схильними до

водневого окрихчення через підвищену густину дислокацій, наявність

залишкових напружень і складніші фазові складові. Особливо схильними до

водневого окрихчення є мартенситні та мартенситно-аустенітні структури.

Натомість феритно-бейнітні структури демонструють вищу стійкість до

впливу водню [68]. Окрему важливу роль відіграють неметалеві включення,

межі зерен, дислокації та пастки водню. Вони можуть як сприяти локальному

накопиченню водню, так і частково знижувати його рухливість. Тому проблема

водневого окрихчення тісно пов’язана з явищами дифузії та пасткування

водню у сталі [52, 59].

Встановлено, що водень найбільше впливає не на границю плинності чи
міцності, а саме на характеристики опору зародженню та поширенню тріщин

[24, 28, 35, 36, 41, 49, 50]. У багатьох випадках руйнування під дією водню
відбувається за напружень, нижчих від границі плинності матеріалу, що

становить особливу небезпеку для магістральних трубопроводів.
Однією з критичних проблем для трубопровідних систем є

пришвидшення росту втомних тріщин у присутності водню. Встановлено, що