Page 141 - dyser_Stankevych

141

3.1. Методи ідентифікування типів макроруйнування

Як зазначено у розділі 1, залежно від особливостей структури матеріалу та

стадій розвитку руйнування розрізняють різні його типи [1]. В основу відомих

методик АЕ-ідентифікування типів руйнування покладено аналіз параметрів

сигналів АЕ: амплітуди, частотного спектра, тривалості події, часу наростання

переднього фронту імпульсу тощо [147, 148, 153–156]. Низка дослідників для

характеристики подій АЕ використовували загальну енергію АЕ-хвилі, пропону-

ючи різні підходи щодо її визначення та аналізу [331–335].

Механізми пластичної деформації та руйнування на основі енергії сигналів

АЕ як суми квадратів амплітуд ідентифікували у праці [331]. Визначили числові

значення енергії для сигналів, що відповідають різним типам руйнування: плас-


7
тична деформація характеризується виділенням енергії порядку 10  11 ... 10 Дж,
макроруйнування ж супроводжується великою кількістю імпульсів, енергія яких

становить 10  6 ... 10  1 Дж.

У праці [332] для моніторингу в режимі on-line розвитку руйнування та

оцінки залишкового ресурсу об’єкта контролю використовували коефіцієнт зга-

сання енергії АЕ у послідовних інтервалах часу. Запропонували оцінювати її

зменшення під час руйнування за відношенням енергій сигналів АЕ, записаних за

допомогою двох первинних перетворювачів. На прикладі композита з керамічною

матрицею показано, що значне зростання коефіцієнта згасання енергії відбува-

ється у першій половині тривалості експерименту, що пов’язано з розкриттям

поперечних тріщин у матриці.

Автори праці [333] параметри крихкого руйнування визначали за енер-

гоємністю імпульсів АЕ. Для сталі 38ХН3МФА встановлено, що за температу-

ри 196 С енергоємність крихкого руйнування внаслідок зміни його механізму

від інтеркристалітного до транскристалітного збільшується в 1,5…1,7 рази.