Page 36 - Дисертація_Сободош_Наталія_Йосипівна

36

особливо у складних умовах експлуатації. Вони визначають ефективність

пасивного шару, швидкість корозійних процесів та потребу у спеціальних

інгібіторних системах, здатних відновлювати поверхню після механічних

ушкоджень і забезпечувати стабільний захист металу.

1.4 Інгібітори корозії алюмінієвих сплавів

Інгібітори корозії алюмінієвих сплавів відіграють ключову роль у

забезпеченні їхньої довговічності та стабільності в агресивних середовищах,

особливо у присутності хлорид-іонів, які є основними ініціаторами пітінгової

корозії. Механізм дії інгібіторів для алюмінію суттєво відрізняється від

механізмів, характерних для сталей, оскільки базується на їх взаємодії з

тонкою оксидною плівкою Al 2O 3·nH 2O, що визначає пасивний стан металу

[80]. Ефективні інгібітори повинні або стабілізувати природну пасивну плівку,

або формувати на її поверхні додаткові захисні адсорбційні шари. Iнгібітори

корозії адсорбуються на металевих поверхнях через міцні хемосорбційні
зв'язки, спричинені хімічною взаємодією поверхні металу та інгібітора, а

також слабкі фізичні сили адсорбції, такі як водневі зв'язки, електростатичне
притягання або ван-дер-ваальсові взаємодії [81, 82].

За хімічною природою інгібітори для алюмінієвих сплавів поділяють на
[83–86]:

 органічні інгібітори (аміни, альдегіди, оксиди, гетероциклічні

сполуки);

 неорганічні інгібітори (молібдати, фосфати, силікати, нітрати,

ванадати, церієві солі).

 інгібітори рослинного походження (екстракти кори, листя, плодів,

ефірні олії, поліфеноли).

Неорганічні інгібітори традиційно застосовуються у промислових

системах охолодження та водопідготовки, тоді як органічні та «зелені»

інгібітори розглядають як екологічно безпечну альтернативу хроматним