Page 32 - Дисертація_Сободош_Наталія_Йосипівна
P. 32
32
алюмінію, який перебуває у пасивному стані завдяки утворенню тонкої
оксидної плівки Al 2O 3·nH 2O, будь-який механічний вплив може змінювати
цілісність, товщину й структуру цього шару, тим самим визначаючи умови
подальшого перебігу корозійних процесів.
Серед усіх механічних впливів на алюмінієві сплави у корозивних
середовищах особливе місце займає трибокорозія, яка поєднує трибологічні та
корозійні аспекти [41, 42]. Комбінований вплив зношування та корозії
значною мірою сприяє деградації матеріалів і може призвести до їх
руйнування. Трибокорозія стала широкою сферою інтересів дослідників,
оскільки безпосередньо впливає на довговічність та термін служби
інженерних матеріалів [43–45].
Складність трибокорозії полягає в тому, що механізми хімічної та
механічної деградації не є незалежними один від одного. Поєднання
механічного та хімічного впливу найчастіше призводить до прискореного
руйнування матеріалу через синергічний ефект. Відомо, що загальна втрата
матеріалу визначається як T = W 0 + C 0 + S, де W 0 – втрата матеріалу внаслідок
механічного зносу за відсутності корозії, C 0 – втрата матеріалу внаслідок
корозії за відсутності зносу, а S – втрата матеріалу внаслідок синергії зносу та
корозії [46–48]. Синергічний ефект найбільш помітний для пасивних металів.
Коли під час корозії відбувається механічний знос, пасивна плівка може бути
локально зруйнована, що призводить до швидкої локалізованої корозії [49, 50].
На рисунку 1.2 представлено схему [51], яка візуально представляє
відповідні механічні та електрохімічні процеси, що відбуваються під час
трибокорозії пасивних металів. Під час ковзання індентором пасивна плівка на
сплаві порушується та частково видаляється, оскільки матеріал індентора
часто є твердішим за метал (алмаз, оксид алюмінію або карбід вольфраму).
При механічному пошкодженні пасивної плівки оголюється ювенільна
поверхня металу. Це створює умови для роботи гальванічного мікроелемента:
на дефекті виникає висока локальна щільність анодного струму, яка
компенсується катодним процесом на значно більшій навколишній площі.
