Page 39 - Дисертація_Сободош_Наталія_Йосипівна
P. 39

39


                         До  найпоширеніших  катодних  інгібіторів  корозії  алюмінію  належать

                  карбонати,  борати,  цинкати  та  деякі  органічні  речовини,  здатні  до


                  комплексоутворення.  Карбонати  (   )  утворюють  на  поверхні  металу

                  захисні алюмо-карбонатні шари, які обмежують доступ розчиненого кисню до

                  катодних ділянок. Вони демонструють ефективність у системах з рН > 8, де

                  утворення нерозчинних солей є термодинамічно сприятливим. В роботі [101]

                  iнгібуючий ефект карбонату літію щодо корозії був вивчений у діапазоні pH,


                  що відповідає атмосферним умовам корозії. Авторами продемонстровано, що
                  карбонат літію забезпечує оптимальний захист від корозії сплаву AA2024-T3


                  в  помірно  лужних  умовах,  що  пояснюється  утворенням  захисного  шару,
                  ідентифікованого як шаруватий подвійний гідроксид алюмінію-літію.


                         Борати діють як буферні інгібітори, підтримуючи стабільність пасивної
                  плівки  завдяки  формуванню  алюмо-боратних  структур.  Вони  також


                  зменшують  швидкість  катодної  реакції  за  рахунок  адсорбції  на  катодних
                  центрах. Їх ефективність зростає у слаболужних середовищах, що дозволяє


                  використовувати боратні системи в складі охолоджувальних рідин і технічних

                  вод [102].

                         Цинкати широко застосовуються як катодні інгібітори завдяки здатності

                  формувати  малорозчинні  шари  ZnO·Al 2O 3·xH 2O,  які  суттєво  ускладнюють

                  перенесення електронів на катодних ділянках. Крім цього, іони Zn  можуть
                                                                                                    2+
                  виступати слабкими окисниками, сприяючи репасивації поверхні [103].

                         Катодні інгібітори органічної природи зазвичай містять функціональні

                  групи  –  аміни,  аміди,  гідроксили  або  карбонільні  фрагменти,  які  здатні

                  адсорбуватися на катодних ділянках та блокувати активні центри відновлення.

                  Їх  ефективність  визначається  здатністю  до  утворення  стійких  хелатних

                                               3+
                  комплексів з іонами Al  або до формування гідрофобних бар’єрних шарів.
                  Часто  органічні  інгібітори  демонструють  синергічний  ефект  у  поєднанні  з

                  анодними інгібіторами, забезпечуючи комбінований захист [104, 105].

                         В  роботі  [106]  було  проведено  дослідження  з  використанням  теорії

                  функціоналу  густини  інгібуючої  активності  2,4-динітрофенілгідразину,  o-
   34   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44