Page 36 - Dys
P. 36

36

                  поміщують  оброблюваний  зразок  та  сталеві  кульки  (переважно  із

                  нержавіючої  сталі).  Застосовують  кульки  різних  розмірів  в  діапазоні  1 –

                   10 мм залежно від оброблюваного матеріалу. Частота вібрації камери може

                  змінюватися в межах від 20 Гц до 20 кГц. Під час обробки поверхні кульки

                  резонують  і  вдаряються  до  поверхні  протягом  дуже  короткого  проміжку

                  часу.  Швидкість  кульок  залежить  від  частоти  генератора,  відстані  між

                  кульками  та  поверхнею  зразка,  а  також  від  розмірів  самих  кульок,  і  може

                  змінюватися  від  1  до  20  м/с.  Напрям  вдаряння  кульок  до  поверхні  є

                  випадковим, оскільки напрямок їх руху у вібраційній камері має випадковий

                  характер.  Кожний  удар  кульки  спричиняє  пластичну  деформацію

                  поверхневого шару з високою швидкістю деформації. Як наслідок, удари, що

                  повторюються під різними кутами відносно поверхні, призводять до ІПД, що

                  спричиняє  процес  подрібнення  мікрокристалічних  зерен  до  нанометрового

                  діапазону  в  поверхневому  шарі  заданої  товщини.  При  цьому  може

                  відбуватися нагрівання поверхневого шару від 50 до 100°С, що залежить від

                  інтенсивності ударів та властивостей оброблюваного матеріалу.

                         Метод  ВНК  відрізняється  від  звичайного  процесу  зміцнення

                  дробоструменевим  наклепом.  В  останньому  випадку  використовують

                  дрібніші кульки (діаметром 0,2 – 1 мм) у порівнянні із методом ВНК. Крім

                  цього,  в  методі  ВНК  кульки  повинні  мати  поліровану  поверхню.  Якщо

                  кульки  не  матимуть  полірованої  поверхні,  то  в  процесі  обробки  буде

                  відбуватися зношування та руйнування НКС стану в поверхневому шарі. На

                  відміну  від  ВНК,  при  дробоструменевій  обробці  швидкість  польоту  кульок

                  до  поверхні  значно  вища  (приблизно  100 м/с),  а  напрямок  руху  їхнього

                  потоку до поверхні практично однаковий і часто наближається до 90°. Саме

                  хаотичний розподіл напрямку ударів кульок до поверхні є важливою умовою

                  проходження процесу нанокристалізації.

                         Відомі  два  методи  ВНК:  низькочастотний  (до  50 Гц)  [61–63]  та

                  високочастотний (до 20 кГц) [64, 65]. При низькочастотному наклепі глибина

                  зміцненого  шару  до  60  мкм.  Пластична  деформація  має  гетерогенний
   31   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41