Page 29 - Dys

29

розміру комірок, збільшенням кута розорієнтування і поворотом у напрямі

вектора деформації, що супроводжується розвитком сильних текстур. За

монотонного навантаження, подібно як під час прокатування, це призводить

до утворення плоских висококутових границь і шаруватих мікроструктур

[44]. Розрізняють три якісно різних етапи, через які обов’язково проходить

еволюція дислокаційних структур на ранніх стадіях пластичної деформації,

незалежно від типу кристалічної ґратки [31]:

1. Збільшення густини однорідно розподілених дислокацій. Густина

6
-2
дислокацій на цьому етапі змінюється від вихідних значень 10 см до
-2
8
значень 10 см .
2. Розвиток на фоні однорідно орієнтованого кристалу локальних

збурень дислокаційної густини у виді джгутів, клубків, скупчень, кластерів,

складних мультиполів і т.д. Подібні неоднорідності утворюються під час

взаємодії десятків, іноді сотень дислокаційних ліній. Густина дислокацій на

8
-2
10
другому етапі змінюється в діапазоні 10 -10 см .
3. Формування слабо розорієнтованої коміркової структури. При
деформаціях ε ≈ 0,1 – 0,2 початково однорідно орієнтований кристал

розбивається на множину слаборозорієнтованих на кути Ө ≈ 0,1

мікрообластей (комірок), розділених недосконалими дислокаційними

границями. Середня по об’єму густина дислокацій у комірковій структурі

11
-2
дуже висока і досягає приблизно 10 см , густина дислокацій в границі
комірок в декілька разів більша. Принциповою особливістю третього етапу,

якісно відрізняє його від перших двох, для яких характерне збереження

орієнтації деформованого кристалу, є поява розорієнтувань кристалічних

мікрообластей, а не збільшення густини дислокацій чи поглиблення

просторової неоднорідності їх розподілу. Саме ця особливість означає

перехід матеріалу на стадію розвинутої пластичної деформації і саме вона

посилюється та домінує при подальшому збільшенні ε.

На стадії локалізації одночасна зміна мікроструктури і текстури під час

ІПД супроводжується локальним зміцненням або розміцненням [30, 45].