Page 28 - Dys

28

відіграє кристалографічний зсув, який акомодує внутрішні напруження і

деформації, прикладені до досить великого ансамблю зерен. Мікроскопічний

стан всередині агрегату залишається однорідним. В механіці суцільних

середовищ аргументують [42], що такий хід може бути зведений до чистого

зсуву і жорсткого поступового переміщення і повертання (теорема Коші-

Гельмгольца). Оскільки жорстке переміщення агрегату не впливає на

розподіл зсувів в окремих зернах, відповідні дислокаційні механізми не

повинні залежати від моди деформації і можуть бути описані одним

параметром, таким, наприклад, як ефективна деформація Мізеса або густина

дислокацій. Це положення підтверджується експериментально і має

пояснення в рамках моделі безперервної еволюції дислокаційних структур

[43].

Однак, при досягненні досить великої деформації за певних умов

безперервне течіння матеріалу змінюється локалізованим у мікросмугах

зсуву [35, 36], орієнтованих вздовж континуальних ліній ковзання. В цих

випадках теорема про розкладання швидкостей течіння перестає бути

справедливою і дійсні параметри стану можуть бути прикладені

безпосередньо до смуг зсуву. Таке локалізоване течіння виявляє залежність

від моди деформації [40].

В механіці пластичного течіння під час ІПД розглядають наступні

стадії [40]: безперервна еволюція дислокаційних структур, перехід до

локалізації, локалізація в смугах зсуву і ротаційна локалізація. Стадія

безперервної еволюції дислокаційних структур передує ІПД і може

спостерігатись в локальних ділянках за великих деформацій. Згідно загальної

схеми неперервної еволюції дислокаційних структур [43] основним

механізмом деформації є кристалографічне ковзання в пограничних ділянках

зерен, яке супроводжується організацією дислокацій у випадкові і

геометрично необхідні границі. Зі збільшенням деформації випадкові границі

утворюють субструктуру малокутових комірок, а геометрично необхідні

границі трансформуються у смуги деформації зі зменшенням віддалі до