Page 27 - Dys
P. 27
27
структуру металів. Структурні зміни в процесі пластичної деформації
різноманітні і виходять за рамки звичайних понять зміцнення, подрібнення
зерна, проковки, ущільнення тощо [33, 34]. Ефекти, що виникають, пов’язані
з механізмами пластичної деформації на різних масштабних рівнях і
визначають еволюцію дефектів і фазових перетворень в ході деформації і
наступного термічного оброблення. Ці процеси контролюються основними
параметрами стану: температурою, тиском, ступенем і швидкістю
деформації. Дослідження щодо впливу температури, швидкості і тиску
обумовило розвиток низки технологій високотемпературної і кріогенної
обробок, використання надпластичності, кріп-штамповки, ударної та
вибухової деформації, гідроекструзії. Використання відомих методів
пластичної формозміни, таких як вальцювання, дозволяє досягати
надвисоких деформацій тільки у малих січеннях [20, 35]. При дослідженнях
тонких структур у площині течіння виявили, що зі збільшенням обтискання
все більшу роль починає відігравати локалізація деформації в мікросмугах
зсуву, орієнтованих вздовж напряму головних дотичних напружень.
Мікролокалізація під час прокатування супроводжується здрібненням
структури до субмікронного (менше 0,1 мкм) рівня, однак, спостерігається в
невеликій кількості зерен і її вклад залишається незначним [36].
В ІПД, як міра деформації, так і мода є однаково суттєвими, на
врахуванні цього розроблено низку нових способів ІПД матеріалів і
промислових технологій пластичного структуроутворення, в тому числі і
створення НКС [30, 37–40].
Мікромеханізми руху і взаємодії дислокацій та інших дефектів
залежать від макромеханіки обробки [30, 37, 41]. При встановленні кореляції
між процесом обробки і структурними ефектами, природнім підходом є
використання континуального опису на відповідних структурних рівнях. Для
використання континуальних характеристик на макрорівні повинні бути
використані статистичні моделі механізмів пластичної деформації
полікристалів. Після початку пластичного течіння в металі основну роль
