Page 116 - Dys

116

гартування та відпуску за Т = 200 °С. Виявили значне підвищення

зносостійкості зразків зі сталі 40Х після МІО (рис. 5.2) порівняно з

матеріалом після гартування та низького відпуску. Слід зазначити, що при

цьому підвищується зносостійкість як зміцнених кілець, так і вкладок без

МІО. Це пояснили суттєвим зниженням коефіцієнту тертя поверхні з НКС

[172]. Він може знижуватись при МІО в оливному середовищі до 0,04–0,06

порівняно з гартуванням (0,14–0,16) [124]. Таке зниження коефіцієнта тертя

пояснюють зміною внеску електронів d-орбіталей у металевий зв’язок [165].

Підвищення міжатомної взаємодії всередині металу, призводить до її

зниження на поверхні.

Встановили, що втрата ваги ∆G після 6 год. зношування гартованої та

відпущеної сталі 40Х становить 28,2 мг, ∆G сталі 40Х після МІО у водному

ТС – 9,7 мг, а після МІО в оливному ТС – 5,2 мг (рис. 5.2). Отже, найвищу

зносостійкість сталі 40Х у дослідженій парі тертя забезпечує МІО в

оливному ТС.

5.1.2. Зносостійкість у корозивно-наводнювальному середовищі

диетиленгліколю

При експлуатації обладнання, що працює за умов зношування у

корозивно-наводнювальних середовищах, зокрема, шестерневих помп для

подачі диетиленгліколю у технологічних лініях з осушування газу під час

закачування його у підземні сховища, важливим чинником є зносостійкість

пар тертя вісь-втулка за таких складних умов.

Дослідили зносостійкість пар тертя сталі 40Х після різної обробки з

чавуном ВЧ60 та бронзою БРаЖН у диетиленгліколі, який вважали

корозивно-наводнювальним середовищем (рис. 5.3) [173, 174, 175].

Дослідження проводили за схемою кільце-вкладка, застосовуючи питоме

навантаження 2 МПа, у диетиленгліколі, що подавався в зону контакту пари

тертя через змочування кілець. Диетиленгліколь у зоні тертя розкладається за

рахунок механо- і термодеструкції на водень, кисень і вуглець. Водень,