Page 291 - Кулик В.В.

291

мікромеханізм руйнування після такої витримки, в зоні термічного впливу

мікромеханізм росту втомної тріщини стає значно енергоємнішим (рис. 5.26)

[454].

a б

Рисунок 5.26 – Мікрофрактограми зразків зони термічного впливу для a –
-8
-7
-6
-9
da/dN= 10 -10 м/цикл і б – da/dN= 10 -10 м/цикл після запропонованого
режиму охолодження

За низьких швидкостей росту втомної тріщини протяжні фасетки

циклічного квазівідколу (рис. 5.25в) трансформуються в окремі дрібні

фасетки, розділені великою кількістю деформаційних гребенів з

дрібноямковою структурою (рис. 5.26а). За високих швидкостей росту

тріщини крихкі відкольні фасетки (рис. 5.25г) трансформуються і на плоских

фасетках з'являються мікроособливості, характерні для локального в'язкого

руйнування (рис. 5.26б). Це призводить до росту характеристик циклічної

тріщиностійкості.

Електронно-мікроскопічними дослідженнями встановлено, що після

витримки при 100°С в металі зони термічного впливу відбулися зміни на

субструктурному рівні (рис. 5.27 та 5.28): приблизно в 1,5 рази зменшилась

густина дислокацій  (рис. 5.29) [454].