Page 264 - Кулик В.В.

264

Після ізотермічного гартування (режим Б) формується крупноголчаста

структура мартенситу і верхнього бейніту (рис. 5.4в, г) з високою ( =

11
-2
(6…8)∙10 см ) густиною дислокацій вздовж міжфазних меж. Відпуск
ізотермічно загартованої сталі (режим В) спричиняє зростання кількості

нижнього бейніту (рис. 5.5а), де характерний розподіл цементитних

прошарків зумовлює диспергування бейнітних зерен. Густина дислокацій у

-2
11
відпущеному мартенситі (рис. 5.5б) значно зменшується ( = (1…2)∙10 см )
порівняно з мартенситом гартування (рис. 5.4в). Термообробка за режимом Г

обумовлює переважно структуру нижнього бейніту (рис. 5.5в) і відпущеного

-2
10
мартенситу (рис. 5.5г). Густина дислокацій ( = (4…6)×10 см ) в нижньому
бейніті менша, ніж у трооститі, і значно нижча порівняно з відпущеним

мартенситом (у 3 рази) і мартенситом гартування (на порядок і більше).

Таблиця 5.4 – Усереднений фазовий склад сталі і локальна густина

дислокацій залежно від режимів термообробки

Фазовий склад, %

Мартенсит Густина

Термо- гартування Бейніт Бейніт дислокацій,
Троостит
-2
обробка (M ) або верхній нижній , см ;
Г
(Т)
відпуску (Б ) (Б ) (фаза)
В
Н
(M )
В
10
A 92 8   (6…8)∙10 (T)
11
Б  60 35 5 (6…8)∙10 (M )
Г
11
В  53 10 37 (1…2)∙10 (M )
В
10
Г  42  58 (4…6)∙10 (Б )
Н