Page 115 - Microsoft Word - Дисертація.docx

115

Відібравши лише ті точки зображення, які за яскравістю належать

до однієї з підмножин, формували бінарне зображення, об’єктами на

якому стали ці точки, а фон утворювали точки, яскравості яких

належать до решти підмножин. Бінарне зображення можна формувати

також на основі декількох підмножин, об’єднуючи точки, яскравості

яких належать до підмножин з різними мітками. За такими зображен-

нями можна легко обчислювати кількісні характеристики об’єктів

(зокрема, площу, периметр, орієнтацію, довжину осей симетрії,

ексцентриситет), а також будувати їх розподіли для інтегрального

оцінювання.

Для прикладу наведено послідовність кроків сегментації

зображення, які ілюструють запропонований підхід (Рис. 2.30). Як

вхідне зображення використали типовий рельєф, характерний для

в’язкого ямкового руйнування, що утворюється шляхом зародження,

росту та злиття мікропорожнин у центральній частині гладкого зразка

сталі 15Х1М1Ф, випробуваного розтягом (рис. 2. 30a). Це зображення

сегментували на п’ять підмножин (за кількістю характерних об’єктів,

цікавих для фрактографічного аналізу – сліди від включень, ямки

(dimples), перетинки між суміжними ямками) та фон (рис. 2. 30б).

Використавши запропонований підхід, виділили різні деталі зламу, які

виокремили на зображенні згідно з присвоєними мітками. Зокрема,

сліди від включень у вигляді найтемніших об’єктів спостерігали на дні

великих ямок, що сформувалися навколо цих включень під час

активного навантаження зразків розтягом. На бінарному зображенні ці

об’єкти у вигляді білих ділянок отримали з підмножини під № 1, до

якої ввійшли найтемніші точки на вхідному зображенні (рис. 2. 30в).

Іншим об’єктом стали самі великі ямки, розмір і глибина яких

свідчать про енергозатрати на їх ріст. Бінарне зображення цих об’єктів