Page 114 - Microsoft Word - Дисертація.docx

114

Рис.2.28. Зразок поверхні нержавіючої сталі Х18Н10 (а) з виділеними

неоднорідностями (б)

2.4. Аналіз характерних елементів фрактографічних зображень.

Вибравши наперед кількість фрагментів, на які розділили

зображення та сформувавши загальну множину локальних екстремумів,

розбивали її на підмножини. Кількість підмножин залежить від

кількості характерних елементів, які необхідно виділити на

фактографічному зображенні для кількісного аналізу. Тому

результатом сегментації є присвоєння кожній точці зображення з влас-

тивою їй яскравістю мітки підмножини (від 1 до c, де c – кількість

підмножин), до якої входить ця яскравість (рис. 2.29). Тоді можна вио-

кремити фрагменти зображення з однаковою міткою [113].

Рис. 2.29 Схема перетворення фрактографічного зображення (а) за

допомогою множини міток градацій яскравості (б) у сегментоване (в)