Page 43 - Korniy_dyser

43

через гідродинамічний межовий шар, через оксидну плівку або міграцію
різних металічних атомів на поверхні матеріалу. Кожний такий процес

масопереносу може бути корозійним. Наявність агресивних іонів на поверхні
може сприяти утворенню пітінгів та міжзеренної корозії. Корозія може

стимулюватися механічним і трибологічним впливом на поверхню
матеріалів.

Перелік вищенаведених чинників ілюструє те, що швидкість корозії є

нелінійною функцією як структури матеріалів, так і параметрів

навколишнього середовища, а також виду механічних навантажень. Ця

нелінійність, зрештою, є причиною того, що для вивчення корозії

використовують як сучасні експериментальні засоби, так і теоретичні

методики, побудовані на атомно-молекулярному описі взаємодії на межі

метал–середовище.

1.1 Моделювання взаємодії корозивного середовища з металами на

атомно-молекулярному рівні

Традиційні методики дослідження корозійних процесів не дозволяють

вивчати взаємодію поверхні металів і сплавів з атомами, молекулами та

іонами середовища на електронному рівні. Тому перспективним для

розв’язання цієї проблеми є застосування теоретичних підходів квантової

хімії у поєднанні з кластерними моделями металічної поверхні. Оскільки

молекулярні процеси на поверхні проходять в масштабі довжин порядку
-15
-12
1…10 Å, а вібрація атомів відбувається в діапазоні 10 …10 с, то
використання кластерних моделей в цьому випадку є цілком виправданим.

Змоделювавши фази сплавів у корозивному середовищі кластерним

наближенням, можна отримати інформацію про взаємодію компонентів

розчину з поверхнею електроду, переважаючу орієнтацію молекул та іонів на

поверхні, розподіл заряду та геометричні параметри системи. Суттєвою

перевагою кластерного підходу є можливість застосування добре