Page 38 - Korniy_dyser
P. 38
38
Г.М., Хома М.С., Дмитрах І.М. та ін. [8–14]). Однак проведені дослідження
здебільшого не враховували взаємодію матеріалів із компонентами
корозивного середовища на атомно-електронному рівні, що не дозволило
глибше з’ясувати насамперед механізм корозійного розчинення матеріалів.
Вивчення взаємозв’язку властивостей матеріалів у корозивних середовищах з
їх атомно-електронною структурою особливо необхідне для гетерогенних
матеріалів. Саме структурна неоднорідність, притаманна конструкційним
сталям і сплавам, є передумовою утворення в електролітах поверхневих
макро- і мікрогальванопар, що впливатимуть на характер їх корозійного
пошкодження та корозійно-механічне руйнування. Тобто слід враховувати
електрохімічну гетерогенність, яка викликає локалізацію корозійного
процесу та сприяє подальшому руйнуванню матеріалів. Оскільки корозія
металів і сплавів охоплює низку елементарних процесів, що протікають на
мікроелектродах, вивчивши їх, можна прогнозувати характер її розвитку та
ступінь локалізації. Таким чином, утворення мікрогальванічних елементів на
поверхні матеріалів у результаті структурної неоднорідності є основним
фактором, що визначає швидкість корозії сплавів та інших бінарних
матеріалів [15–20].
У багатьох сплавах зустрічаються різні інтерметалідні сполуки, які в
одних випадках виконують роль катодів або анодів, а в інших – є складними
системами, що кородують унаслідок власної неоднорідності і контакту з
іншими електродами. Корозійна поведінка інтерметалідних сполук
здебільшого визначає корозійну тривкість всього сплаву. Наприклад, у сплаві
дюралюмінію, що містить 4,5% Сu, 0,65% Мn та 0,65% Мg, присутні три
основні складові: твердий розчин міді в алюмінії, інтерметалідні сполуки
Al 2Cu і Al 2CuMg та практично чистий алюміній. Найпоширеніша думка щодо
корозійного руйнування даних сплавів полягає у міжкристалітній корозії по
границях зерен [21]. Вважають, що чистий алюміній є анодом по відношенню
до твердого розчину та інтерметалідної сполуки. Таким чином, за рахунок
