Page 41 - Korniy_dyser

41

На сьогодні загальною точкою зору є те, що хімічна природа та
структура поверхні металу (“стан поверхні”), яка знаходиться в контакті з

корозивним середовищем, є вирішальною в кінетиці електрохімічних
реакцій, що протікають на цій поверхні, та визначає подальше корозійне

руйнування [9]. Термін “стан поверхні” відображає структурні та хімічні
особливості металу: тип монокристалічних граней, розмір та орієнтацію

окремих кристалітів, структурно виокремленні місця кристалічної ґратки

(вузли, ребра, грані), різноманітні дефекти (вакансії, дислокації), наявність на

поверхні електроду оксидних плівок. Корозія у середовищах відбувається,

переважно, за електрохімічним механізмом, в якому пов’язані анодні та

катодні реакції, що проходять на певних ділянках міжфазної межі матеріал-

середовище. Самі реакції включають перенесення електронів або іонів через

подвійний електричний шар. З цієї причини механізми, які описують

корозійні процеси, визначаються локальними збуреннями поверхні в

середовищах [26]. Таким чином, хімічні реакції на межі метал-середовище

повинні описуватися рядом мікрокінетичних процесів, таких як перенесення

речовини, поверхнева адсорбція та десорбція, дисоціація, вивчення яких є

досить складними завданням.

На рисунку 1.2 схематично зображено деякі найважливіші елементи

взаємодії на межі метал-середовище, що мають відношення до корозії.

Спочатку йде процес орієнтації молекул води на поверхні електрода в певних

місцях, що залежить від його структури. Можливий процес конкурентної

адсорбції корозивно-активних іонів, наприклад іонів хлору, які витісняють

молекули води та утворюють міцний хімічний зв’язок з поверхнею. В

результаті цього послаблюються міжатомні зв’язки в металі та можливий

вихід іонів металу у середовище (розчинення). Розчинення можна

характеризувати енергією десорбції або самих іонів металу, або їх

комплексів, утворених під час взаємодії з молекулами води та іонами.

Важливою характеристикою під час утворення комплексів є енергія

гідратації, яка характеризує енергію зв’язку іона металу з кристалічною