Page 39 - Korniy_dyser
P. 39

39

                  розчинення  чистого  алюмінію,  розташованого  біля  границь  зерен,  і
                  відбувається руйнування дюралюмінію та інших подібних сплавів.


                         Однак такий механізм не завжди підтверджується експериментальними
                  дослідженнями  корозії  інтерметалідних  фаз,  які  показують  [22,  23],  що


                  включення  інтерметалідів  деяких  сплавів  не  є  стійкими  електродами
                  мікрогальванічних елементів, а представляють собою складні електрохімічні


                  системи,  що  мають  власні  катодні  та  анодні  ділянки.  Так,  наприклад,

                  інтерметалідні  сполуки  Al 2Сu,  Mg 2Cu,  Al 2CuMg  та  інші,  які  контактують  з

                  алюмінієм,  і  здавалося  б,  є  катодними  електродами,  насправді  такими

                  рахуватися  не  можуть  однозначно,  оскільки  самі  руйнуються  внаслідок

                  корозії  сплаву.  Сумісний  вплив  середовища  та  механічних  навантажень

                  зумовлює руйнування бар’єрних оксидних плівок  і роль локальних ділянок

                  алюмінієвих сплавів значно підсилюється в загальній корозії матеріалу.

                         Зокрема,  в  роботі  [24]  методом  електрохімічної  імпедансної

                  спектроскопії  встановлено  (рис.  1.1),  що  інтерметалідна  сполука  Al 2Cu,

                  синтезована  сплавленням  алюмінієвого  та  мідного  компонентів  в

                  електродуговій  печі,  за  своїми  корозійними  властивостями  суттєво

                  відрізняється  від  алюмінієвого  сплаву.  Так  опір  переносу  заряду

                  інтерметаліду  в  кислому  дощовому  розчині  менший  приблизно  в  8,5  разів

                  порівняно  з  інтегральним  опором  переносу  заряду  сплаву  Д16Т.  Водночас

                  зміна складу середовища введенням 0,5 г/л стронцію хромату (інгібувальних
                                         2-
                  іонів  Sr 2+   та  CrO 4 )  значно  менше  впливає  на  опір  переносу  заряду  R ct

                  інтерметаліду,  ніж  алюмінієвого  сплаву.  Для  інтерметаліду  цей  опір  під

                  впливом хроматного інгібітора зростає в 1,5 рази, а для сплаву – в 3,5 рази

                  проти  неінгібованого  середовища.  Однак  електрохімічні  дослідження

                  корозійного  руйнування  і  самого  інтерметаліду,  і  всього  сплаву  не  завжди

                  дозволяють  розкрити  механізм  їх  взаємодії  з  корозивними  середовищами,

                  особливо  на  локальному  рівні.  Така  поведінка  інтерметалідних  сполук

                  вимагає  детальнішого  дослідження  їх  корозійної  тривкості,  в  тому  числі  із

                  використанням сучасних модельних підходів.
   34   35   36   37   38   39   40   41   42   43   44