Page 112 -

Як видно з рис. 3.39 і 3.40 і табл. 3.22, у композитах що містять графіт

конверсія та кількість виділеного водню є вищою. Наявність графіту у складі

композиту збільшує вихід по водню на 10-25 % при використані дистильованої

води чи слабких концентрацій MgCl (до 0,03 моль/л). Основною причиною
2
цього є його значно нижча дисперсність і відповідно вища площа реакції. При

найвищій концентрації 0,1 моль/л вихід по водню є практично однаковим для

обох композитів. Різниця складає ~45 мл. Оскільки, додавання вуглецю дозво-
лило отримати дрібнішу морфологію, що також відіграє свою роль, то основ-

ним фактором зростання виходу реакції під час гідролізу є синергетичним ефе-
ктом каталізатора та вуглецю.

Аналіз отриманих результатів показав лінійну залежність об’єму виділе-
ного водню з композитів Mg–TiFe–C від логарифму концентрації MgCl у роз-
2

чинах (рис. 3.41). Лінійна апроксимації експериментальних точок показала ви-

соке значення коефіцієнту кореляції для композиту MgH –TiFeH –C – 0,91 і
2
x
0,84 для MgH –TiFeH . Як і для Ti Fe O (п. 3.2.5), така залежність пояснюється
x
2
3
3
формуванням в реакційній системі буферного розчину “Mg(OH) –MgCl ”, рН
2
2
якого лінійно знижується з ростом log([MgCl ]).
2
Таблиця 3.22 – Вплив складу композиту і концентрації MgCl на ступінь
2
перетворення і об’єм водню, який виділився протягом τ = 2000 с

гідролізу 1 г композиту

Гідроліз MgH –TiFeH Гідроліз MgH –TiFeH –C
x
x
2
2
У воді У розчинах MgCl У воді У розчинах MgCl
2
2
V τ, C(MgCl 2), V τ, V τ, C(MgCl 2), V τ,
V τ/V фін V τ/V фін V τ/V фін V τ/V фін
мл/г моль/л мл/г мл/г моль/л мл/г
0,01 0,54 830 0,01 0,63 935

0,03 0,62 950 0,03 0,77 1145
0,37 560 0,47 700
0,05 0,77 1180 0,05 0,82 1215

0,1 0,79 1210 0,1 0,85 1255

112