Page 43 - КЛАСИФІКАЦІЯ ЛОКАЛІЗОВАНИХ ДЕФЕКТІВ ЗВАРНИХ ШВІВ НА РЕНТГЕНІВСЬКИХ ЗОБРАЖЕННЯХ ТРУБ

43

локалізувати й оцінити велику кількість дефектів. Відомо, що кілька експертів

можуть по-різному трактувати одну плівку. Навіть один експерт може по-

різному трактувати плівку на початку чи в кінці робочого дня. З розвитком

цифрової обробки зображень став можливим автоматизований аналіз зварних

швів. Зазначимо, що аналіз рентгенограм зварних з’єднань скерований на

побудову автоматичних систем, для яких зварний шов є областю інтересу на

оцифрованому рентгенографічному зображенні. Тобто, спочатку

виокремлюють зварний шов, а потім, маючи вже цю область інтересу,

сегментують дефекти у ньому та детально їх аналізують. Зазвичай розглядають

сегментацію (виокремлення) прямої ділянки зварного шва [37]. У іншому

підході до виділення шва [36], використали зображення синтезованих моделей

труб, що збільшило гнучкість методу та дозволило застосовувати його для

зварних швів іншої геометрії. Однак тут кільцевий зварний шов подається

двома окремими ділянками, через що він не аналізується у повному обсязі.

Маючи виділену завдяки сегментації зону зварного шва, можна прецизійніше

визначати його дефекти. В цілому, під час аналізу рентгенографічних

зображень виникає низка труднощів пов’язаних з нечіткістю границь та

текстури зображення об’єктів аналізу. Зазначені особливості, в низці випадків

(під час використання методів, що обмежуються виключно інформацією про
текстурні характеристики областей зображення), призводять до результатів

сегментації об’єктів, що не відповідають їх істинній формі. Для уникнення цих
недоліків доцільно застосовувати методи, які, зокрема, використовують

апріорну інформацію про форму об’єкта інтересу та можливі її варіації. Саме до
таких методів належать моделі активних форм, які використовують

статистичний опис форми об’єктів і знаходять широке застосування в обробці

зображень [119-121]. Застосування засобів сегментації, що базуються на

комплексній інформації про форму та текстуру об’єкта, дають змогу проводити

її коректно навіть на тих ділянках зображення, у яких спотворені або відсутні

притаманні об’єкту сегментації текстурні характеристики. Виокремлена ділянка