Page 37 - КЛАСИФІКАЦІЯ ЛОКАЛІЗОВАНИХ ДЕФЕКТІВ ЗВАРНИХ ШВІВ НА РЕНТГЕНІВСЬКИХ ЗОБРАЖЕННЯХ ТРУБ

37

таких методів полягала у відсутності загальної теорії покращання зображень та

ефективного кількісного стандарту якості зображень.

Для розв’язку цієї задачі використовують підсилення контрастності,

модифікацію гістограми, нерізке маскування, високочастотну фільтрацію ін.

[70] та математичну морфологію [71-73]. В розвиток цих підходів Стокхем [74]

запропонував використовувати гомоморфну фільтрацію, введену Оппенгеймом

[75]. Інший підхід полягає у логарифмічному поданні процесу відображення як

для проходження світла через поглинаюче середовище, так і його сприйняття

людиною [79-85]. Жорлін та Пінолі ввели математичний апарат нелінійного

представлення зображень [76]. Він був розвинутий Патраску у роботі [82]. У

роботах [77, 78] описано модель логарифмічної обробки зображень, яка

узагальнює модель Жорлін і Пінолі [76] та модель Патраску [82].

Методи нерізкого маскування поліпшують краї та інші висококомпонентні

складові зображення завдяки процедурі, що усуває згладжену складову зобра-

ження від вхідного зображення [86]. Одним з методів перетворення зображень,

які не призводять до зміни відносних співвідношень під час порівняння рівнів

сірого, є метод глобального розтягу [87-89]. Цей метод дає змогу повернутися

до первинного зображення після його перетворення. Глобальне контрастування

зображень [90] здійснюється шляхом збільшення різниці вхідного зображення
зі значенням середини діапазону інтенсивностей. Для підвищення контрасту

радіографічних зображень застосовують лінійне контрастування [4, 6, 18, 19],
еквалізацію гістограми [5, 14, 16, 19, 20] і адаптивне контрастування [11].

Процедура лінійного контрастування полягає в лінійному розтязі діапазону
інтенсивності зображення на повний динамічний діапазон, завдяки чому

збільшується загальний контраст зображення.

Еквалізація гістограми інтенсивності зображення [5, 14, 16, 19, 20] є

нелінійним розтягом, що перерозподіляє значення інтенсивностей пікселів

таким чином, щоб була приблизно однакова кількість точок на кожну градацію

інтенсивності в межах повного динамічного діапазону. Переважно для